Моран Рувим Давидович
МОРА́Н Рувим Давидович (08. 09. 1908, містечко Березівка Ананьїн. пов. Херсон. губ., нині місто Одес. обл. — 19. 09. 1986, Москва) — поет, перекладач, журналіст. Член СП СРСР (1968). Від 1919 жив в Одесі. Писати вірші почав у шкіл. роки. Познайомився з Е. Багрицьким. Дебютував добіркою віршів у зб. «Потоки Октября» (О., 1924). Від 1928 — у Миколаєві, працював на суднобуд. заводі. Тут став відомим як поет. Друкувався у ж. «Молодая гвардия», «Красная нива», г. «Комсомольская правда». Наприкінці 1930-х рр. — кор. г. «Красная звезда», у роки 2-ї світової війни — її військ. кор. Після війни — в ред. г. «Известия». 1948 у період кампанії «по боротьбі з космополітизмом» заарешт., до 1955 перебував у таборах. Після звільнення і реабілітації жив у Москві, займався перекладац. діяльністю. Зробив знач. внесок у популяризацію татар. поезії. Перекладав також з їдиш, узбец., чес., румун. та англ. мов. Серед перекл. — «Кусочек солнца» (Ташкент, 1958) А. Мухтара, «Стихотворения» (Москва, 1958) Х. Туфана, «Избранное» (Ташкент, 1959) У. Завкі, «По зову Ленина» (1960), «Небо в глазах» (1966; обидві — Казань), «Через кручи» (1968) та «Заветная книга» (1982; обидві — Москва) С. Хакіма, «Татарские пословицы» (Казань, 1979). За життя поета вийшов лише один його зб. «Выбор» (Казань, 1968), що вмістив десяток оригін. віршів і перекл. татар. поетів. Після смерті поет. спадок М. зібрано і видано в кн. «В поздний час» (Москва, 1990).
Завантажити статтю
Людина 
