Морачевський Юрій Вацлавович
МОРАЧЕ́ВСЬКИЙ Юрій Вацлавович (04. 02. 1896, м. Цюрих, Швейцарія — 14. 12. 1935, Відень, похов. у Львові) — поет, критик. Син В.-Д. Морачевського та С. Морачевської-Окуневської, чоловік М. Кромпець-Морачевської. Був вільним слухачем Цюрих. університету, вивчив 10 мов. Закін. Львівський університет (1923). Працював суддею у Львові, чл. окруж. суду. М. — юрист за фахом, автор кількох праць з історії чес. права і водночас д-р класич. філології — був однією з найоригінальніших і колорит. постатей укр. Львова 1920-х — поч. 1930-х рр. Однозначно вважав себе українцем, хоча й римо-катол. обряду: коли митрополит Андрей Шептицький запитав його, чому він став українцем, той відповів: «Якби поляки були в такому становищі, в якому є українці, я став би поляком». Писав вірші укр., нім., франц. та італ. мовами — ввійшли до лірич. зб. «Парерга» (Л., 1935). Поезія М. передає світ переживань автора. Йому належить низка публікацій про В. Стефаника, із родиною якого підтримував дружні стосунки, зокрема рец. на його зб. «Твори» (1928), ст. «Василь Стефаник: до 60-річчя з дня народження українського поета» (1931; надрук. у заґреб. г. «Morgenblatt» разом із його нім. перекл. новели «Вона — земля» В. Стефаника), літ.-крит. розвідка «Скарб нашої мови» (1932), в яких розкрив своєрідність таланту великого новеліста (останні дві також уміщені в кн. «Василь Стефаник у критиці та спогадах», К., 1970). Виступав і як мистецтвознавець: автор розвідок про О. Новаківського у ж. «Нова хата», про «незвичайно гарні» вітражі П. Холодного тощо. Вагоме місце в його твор. доробку посіла епістолярія: листувався з В. Стефаником, О. Кобилянською та ін. В. Стефаник назвав М. «найвищою постаттю серед укр. патріотів», присвятив йому новели «Мамин синок», «Санчата», «Про хлопчика, що його весна вбила».
Рекомендована література
- Кравців Б. Василь Стефаник і його сини — рідні і прибрані // Свобода. 1971, 7 груд.;
- Погребенник Ф. П. Сторінки життя і творчості Василя Стефаника. К., 1980;
- Клиновий Ю. Юрій Морачевський, його батьки, його приятель // Сучасність [Мюнхен]. 1983. № 11–12.
Завантажити статтю
Людина 
