Моріак Франсуа

МОРІА́К Франсуа (Mauriac François; 11. 10. 1885, м. Бордо, Франція — 01. 09. 1970, Париж) — французький письменник. Член Французької академії (1933). Нобелівська премія з літератури (1952). Закінчив католицький коледж маріанітів, навчався 1906–07 на літературному факультеті Університету в Бордо. Дитинство вважав безкінечно сумним періодом життя, і лише віра, що займала провідне місце у вихованні дітей, «надавала йому більше радощів, ніж скорботи». У 13-річному віці написав свій перший справжній твір — мелодраму «Va-t’en» («Йди геть»), присвячений сестрі Жермені. Відсутність батька та виховання релігійною матір’ю у замкненому родинному колі М. вважав важливим фактором свого становлення. Проблеми гріха та благодаті, спокус духу та плоті хвилювали його з юних літ і відобразилися вже у його дебютній поетичній збірці «Les mains jointes» («Складені для молитви руки», 1909) та «L’Adieu à l’adoles­cence» («Прощавай, юности», 1911) автобіографічного характеру, що отримали схвальні відгуки Ґ. Аполлінера. Поезія М. справила суттєвий вплив і на прозу, що помітно її відтіснила. Популярності як романіст він устиг зажити ще до війни, видавши романи «L’En­fant chargé de chaines» («Дитина в ланцюгах», 1913) і «La robe prétexte» («Патриціанська тога», 1914). За часів 1-ї світової війни літературна кар’єра М. зазнала паузи через його службу, попри слабке здоров’я, у військовому шпиталі в Салоніках. Після війни повернувся до літературної діяльності. Спочатку завсідник у світських і літературних салонах, з часом і досвідом М., витончений знавець поганих і гарних граней людської душі, запозичуючи досвід з творів Ф. Достоєвського і М. Пруста, почав писати свої викривальні твори про життя і звичаї провінційної буржуазії — «Le baiser au lépreux» («Поцілунок, дарований прокаженому», 1922), «Génitrix» («Самиця», 1924), «Le Désert de l’amour» («Пустеля любові», 1925; Ґран-Прі Французької академії, 1926), «Thérèse Desqueyroux» («Тереза Дескейру», 1927), «Le nœud de vipères» («Гадючник», 1932), «Le Mystère Frontenac» («Містерія Фронтенак», 1933) — в них розгортається конфлікт між вірою і плоттю, що зумовлює жахливу душевну порожнечу, яку його герої мають подолати, аби знайти вихід із глухого кута. Шукав себе в політичному житті, спочатку на боці націоналістів під час громадянської війни в Іспанії, після знищення м. Герніка перейшов на позиції лівих християн. За часів німецької окупації Франції, після деяких вагань перед так званою Національною революцією, запроваджуваною маршалом А.-Ф. Петеном, 1941 опублікував роман «Pharisienne» («Фарисейка»), який вважають критикою режиму Віші. Під час 2-ї світової війни М. — учасник Руху Опору, під псевдонімом Форез видав збірку антифашистських статей «Cahier noir» («Чорний зошит», 1943). Його естетичні і літературні уподобання викладені у роботах «Le Roman» («Роман», 1928), «Le Romancier et ses personnages» («Романіст і його персонажі», 1933), «Mémoires in­térieurs» («Внутрішні мемуари», 1959).

Рекомендована література

1. Новий член Французької Академії [поет Франсуа Моріяк] // Назустріч. 1932. № 3;
   Google Scholar Internet
2. Кирнозе З. И. Франсуа Мориак. Москва, 1970;
   Google Scholar Internet
3. Якимович Т. «Планета Моріак» // Всесвіт. 1977. № 7;
   Google Scholar Internet
4. J.-L. Barré. François Mauriac. Vol. 1–2. Paris, 2009–10;
   Google Scholar Internet
5. Тарасюк Я. Інший-свій та Інший-чужий: онтологічний конфлікт статей у ранніх романах Ф. Моріака // Наук. зап. Терноп. пед. університету. Сер. Літературознавство. 2012. Вип. 35;
   Google Scholar Internet
6. Польщак А. Філософія Жака Марітена та світогляд Франсуа Моріака, Жоржа Бернаноса та Поля Клоделя як письменників французького «католицького відродження» // Мандрівець. 2015. № 2.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю