МОРКОТУ́Н Сергій Костянтинович (15. 07. 1893, С.-Петербург, за ін. даними — Київ — 15. 01. 1971, Канар. о-ви, Іспанія) — політичний діяч, провід­ник масонського руху в Україні. Син К. Моркотуна. Навч. на істор.-філол. і юрид. ф-тах Університету св. Володимира у Києві. Працював адвокатом, був присяж. повіреним. Водночас 1914–­18 — керівник масон. Верховного Капітулу «Нарцис» (шотланд. обряду), масон. лож «Св. Володимира», «Молода Україна» у Києві (до них належали С. Пет­лю­ра, П. Скоропадський та ін.), Ген. делегат всесвіт. Ордену мартиністів в Україні; 1917–18 — нач. міліції Пд.-Зх. залізниці, чл. Ген. ради укр. козацтва, секр. геть­мана П. Скоропадського. За словами М., він сприяв звільнен­ню С. Петлюри з увʼязне­н­ня (листопад 1918) та втечі П. Скоропадського за кордон (грудень того ж року). Намагався створити «Велику Ложу України Зʼєди­нених словʼян», проголосив себе Великим Май­стром укр. масонства. Ви­ступав проти само­стійності України, об­стоював необхідність її федерації з «білою» Росією. Через активну протидію М. засн. навесні 1919 С. Петлюрою «Велика Ложа України» не ви­знана світ. масонством (він звинувачував С. Петлюру в германофільстві, причетності до погромів, порушен­ні масон. клятв і статутів). Від квітня 1919 — на еміграції. Мешкав у Парижі, де організував Укр. нац. комітет, від імені якого брав участь у пере­говорах з генералом П. Врангелем (1920); видавав ж. «La Jeune Ukrai­ne», створив масон. ложу «Апостола Андрія» (із рос. та укр. біженців). Один із провід­ників Між­нар. окульт. товариства, чл. масон. Капітулу «Астрея» та Мартиніст. Ордену Лицарів Христа. 1922 як секр. Обʼ­єдн. словʼян. масонів від­відав УСРР, вів секретні пере­говори з Х. Раковським. До 1933 намагався від­новити діяльність масон. лож в УСРР, стати посередником між СРСР і Францією у торг. справах. 1939 пере­їхав на Канар. о-ви та зайнявся літ. працею (М. вважали одним із кращих знавців окультизму та кабали). У 1950–60-х рр. брав участь у діяльності масон. лож у Франції.