Морське
МОРСЬКЕ́ (до 1945 — Капсіхор) — село Судацької міськради Автономної Республіки Крим. Морській сільс. раді підпорядк. с. Громівка (до 1945 — Шелен). М. знаходиться у Капсіхор. долині, побл. мису Ай-Фока, на узбережжі Чорного моря, за 70 км від залізнич. ст. Феодосія та 16 км від Судака. Через село протікає р. Шелен. Площа 6,449 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2245 осіб: росіян — 71,27 %, крим. татар — 20,53 %, українців — 6,59 %; станом на 2014 — 2394 особи.
На думку вчених, тут був антич. порт Афінеон. На сх. околиці досліджено поселення 8–15 ст., на зх. окраїні побл. автомобіл. шляху Алушта–Судак–Феодосія (проходить вздовж моря) виявлено залишки печі для випалювання амфор 8–9 ст. За бл. 5 км на Зх., на мисі Агіра збереглися кругла башта, фундамент оборон. стін і цистерна фортеці Чобан-Куле, споруджена у 1460-х рр. ґенуез. феодалом А. де Гуаско. 1475–1774 Капсіхор перебував під владою Осман., від 1783 — Рос. імперій. Давня назва у перекл. з грец. мови означає «випалене місце» (велика кількість спекот. соняч. днів на рік сприяє тому, що навколишня рослинність переважно жовтого кольору і незнач. період буває зеленою). 1520 мешкали 292 особи, які були християнами. У документах кін. 18 — 1-ї пол. 19 ст. село згадується також як Хапсхор, Капскхор, Камусхор, Камусхур тощо. До захоплення рос. військами Криму воно перебувало у власності турец. султанів і входило до Судац. кадилику. Цар. уряд переселив з Капсіхора у Приазов’я 97 осіб. Багато християн, які були з походження греками та розмовляли кримськотатар. мовою, прийняли мусульманство, щоб уникнути депортації. 1784–96 — село Таврій. обл.; 1796–1802 — Новорос., 1802–1921 — Таврій. губ.; 1784–87 — Левкопол., 1796–1802 — Акмечет., 1787–96 та 1802–1922 — Феодос. пов.; від 1802 до 1860-х рр. — Коктас., відтоді до 1921 — Тарактас. волостей. 1787 значна кількість земель відійшла у власність генерал-майора В. Попова.
Здавна у Капсіхорі були розвинені виноградарство, виноробство, садівництво, городництво, тютюнництво та вівчарство. Місц. селяни возили свою та закуплену продукцію на ринки у Карасубазар (нині Білогірськ), Сімферополь, Феодосію та ін. крим. міста. 1798 тут на бл. 120 дес. росли сади і виноградники. 1805 було 42 двори, мешкали 235 осіб (усі — крим. татари); 1864 — відповідно 175 і 515; 1886 — 193 і 565. На поч. 1840-рр. у Капсіхорі проводив дослідж. історик, церк. діяч Гавриїл (В. Розанов), який зазначив, що тут у Середньовіччі виникли 2 монастирі св. пророка Іллі (пізніше один з них локалізовано археологами на г. Каматра, з пн. боку села). За Всерос. переписом 1897, проживали 1584 особи, з них 1573 крим. татарини. 1910 організовано т. зв. дачну колонію, зокрема збудовано дачі письменника Л. Андреєва та співака Ф. Шаляпіна. У серед. 1910-х рр. на понад 130 дес. росли виноградники. 1915 — 386 дворів і 1912 осіб.
Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–54 — у складі РФ, відтоді — України; 1921–45 — Крим. АРСР, 1945–91 — Крим. обл., 1991–98 — Респ. Крим, від 1998 — АР Крим; 1921–62 та 1979–91 — Судац., 1962–65 — Алуштин. р-нів; 1965–79 — Феодос., від 1991 — Судац. міськрад.
1926 було 420 дворів, мешкали 1562 особи (1536 крим. татар, 12 росіян, 8 німців, 4 українці, 1 грек, 1 вірменин); 1936 — відповідно 386 і 1912. Жителі чинили опір проведенню примус. колективізації. Згодом зазнали сталін. репресій. Від 2 листопада 1941 до 14 квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У серпні 1944 усіх крим. татар депортували, а у наступні місяці на їхнє місце переселили багато сімей з Краснодар. і Ставроп. країв, на поч. 1950-х рр. — із Рязан. (усі — РФ) і Сум. обл. 1960 на базі 2-х колгоспів створ. винорадгосп «Морський», де працювали, окрім місц. селян, мешканці сіл Ворон, Громівка та Міжріччя. Згодом став заводом-радгоспом (нині держ. підприємство, структур. підрозділ Нац. вироб.-аграр. об’єдн. «Масандра»), що спеціалізувався на виноградарстві, виробництві виноматеріалів, тютюнництві, вирощуванні фруктів і овочів, свинарстві. 1981 тут учасники гуртів «Палата № 6» і «Пілігрим», зокрема В. Цой і О. Рибін, заснували новий рок-гурт «Кіно» (2011 встановлено пам’ятний знак «Гітара»). У рад. період відкрито кілька пансіонатів, зокрема «Зеніт» і «Сонячний камінь».
У березні 2014 М. у складі АР Крим анексовано РФ.
Нині тут найбільші площі займають сорти винограду Бастардо Магарацький, Кокур білий, Ркацителі, також вирощують сорти Кефесія, Піно сірий, Каберне Совіньйон, Мускат білий, Мускат рожевий, Сапераві. На тер. Морського лісництва — пам’ятки природи місц. значення Ай-Серез (комплексна, охорон. статус від 1965, 5 га), прибереж. аквал. комплекс гірського масиву Караул-Оба (гідрол., від 1972). У М. — заг.-осв. школа; Будинок культури, істор. музей; лікар. амбулаторія. Є понад 30 готелів. Діють церква Іоанна Кронштадтського та мечеть Капсіхор джамісі. Серед видатних уроженців — композитор, хор. диригент, засл. діяч мистецтв України Е. Налбандов.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
