Розмір шрифту

A

Морське

МОРСЬКЕ́ (до 1945 — Капсіхор) — село Судацької міськради Автономної Республіки Крим. Морській сільс. раді під­порядк. с. Громівка (до 1945 — Шелен). М. знаходиться у Капсіхор. долині, побл. мису Ай-Фока, на узбереж­жі Чорного моря, за 70 км від залізнич. ст. Феодосія та 16 км від Судака. Через село протікає р. Шелен. Площа 6,449 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 2245 осіб: росіян — 71,27 %, крим. татар — 20,53 %, українців — 6,59 %; станом на 2014 — 2394 особи.

На думку вчених, тут був антич. порт Афінеон. На сх. околиці досліджено поселе­н­ня 8–15 ст., на зх. окраїні побл. автомобіл. шляху Алушта–Судак–Феодосія (проходить вздовж моря) виявлено залишки печі для випалюва­н­ня амфор 8–9 ст. За бл. 5 км на Зх., на мисі Агіра збереглися кругла башта, фундамент оборон. стін і цистерна фортеці Чобан-Куле, споруджена у 1460-х рр. ґенуез. феодалом А. де Гуаско. 1475–1774 Капсіхор пере­бував під владою Осман., від 1783 — Рос. імперій. Давня назва у перекл. з грец. мови означає «випалене місце» (велика кількість спекот. соняч. днів на рік сприяє тому, що навколишня рослин­ність пере­важно жовтого кольору і не­знач. період буває зеленою). 1520 мешкали 292 особи, які були християнами. У документах кін. 18 — 1-ї пол. 19 ст. село згадується також як Хапсхор, Капскхор, Камусхор, Камусхур тощо. До захопле­н­ня рос. військами Криму воно пере­бувало у власності турец. султанів і входило до Судац. кадилику. Цар. уряд пере­селив з Капсіхора у Приазовʼя 97 осіб. Багато християн, які були з походже­н­ня греками та роз­мовляли кримськотатар. мовою, прийняли мусульманство, щоб уникнути депортації. 1784–96 — село Таврій. обл.; 1796–1802 — Новорос., 1802–1921 — Таврій. губ.; 1784–87 — Левкопол., 1796–1802 — Акмечет., 1787–96 та 1802–1922 — Феодос. пов.; від 1802 до 1860-х рр. — Коктас., від­тоді до 1921 — Тарактас. волостей. 1787 значна кількість земель ві­ді­йшла у власність генерал-ма­йора В. Попова.

Здавна у Капсіхорі були роз­винені вино­градарство, виноробство, садівництво, городництво, тютюн­ництво та вівчарство. Місц. селяни возили свою та закуплену продукцію на ринки у Карасубазар (нині Білогірськ), Сімферополь, Феодосію та ін. крим. міста. 1798 тут на бл. 120 дес. росли сади і вино­градники. 1805 було 42 двори, мешкали 235 осіб (усі — крим. татари); 1864 — від­повід­но 175 і 515; 1886 — 193 і 565. На поч. 1840-рр. у Капсіхорі проводив дослідж. історик, церк. діяч Гавриїл (В. Ро­занов), який за­значив, що тут у Середньовіч­чі виникли 2 монастирі св. пророка Іллі (пізніше один з них локалізовано археологами на г. Каматра, з пн. боку села). За Всерос. пере­писом 1897, проживали 1584 особи, з них 1573 крим. татарини. 1910 організовано т. зв. дачну колонію, зокрема збудовано дачі письмен­ника Л. Андреєва та спів­ака Ф. Шаляпіна. У серед. 1910-х рр. на понад 130 дес. росли вино­градники. 1915 — 386 дворів і 1912 осіб.

Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–54 — у складі РФ, від­тоді — України; 1921–45 — Крим. АРСР, 1945–91 — Крим. обл., 1991–98 — Респ. Крим, від 1998 — АР Крим; 1921–62 та 1979–91 — Судац., 1962–65 — Алуштин. р-нів; 1965–79 — Феодос., від 1991 — Судац. міськрад.

1926 було 420 дворів, мешкали 1562 особи (1536 крим. татар, 12 росіян, 8 німців, 4 українці, 1 грек, 1 вірменин); 1936 — від­повід­но 386 і 1912. Жителі чинили опір проведен­ню примус. колективізації. Згодом за­знали сталін. ре­пресій. Від 2 листопада 1941 до 14 квітня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. У серпні 1944 усіх крим. татар депортували, а у на­ступні місяці на їхнє місце пере­селили багато сімей з Краснодар. і Ставроп. країв, на поч. 1950-х рр. — із Рязан. (усі — РФ) і Сум. обл. 1960 на базі 2-х колго­спів створ. винорадгосп «Морський», де працювали, окрім місц. селян, мешканці сіл Ворон, Громівка та Між­річ­чя. Згодом став заводом-радгоспом (нині держ. під­приємство, структур. під­роз­діл Нац. вироб.-аграр. обʼ­єдн. «Масандра»), що спеціалізувався на вино­градарстві, виробництві виноматеріалів, тютюн­ництві, вирощуван­ні фруктів і овочів, свинарстві. 1981 тут учасники гуртів «Палата № 6» і «Пілігрим», зокрема В. Цой і О. Рибін, заснували новий рок-гурт «Кіно» (2011 встановлено памʼятний знак «Гітара»). У рад. період від­крито кілька пансіонатів, зокрема «Зеніт» і «Сонячний камінь».

У березні 2014 М. у складі АР Крим анексовано РФ.

Нині тут найбільші площі за­ймають сорти вино­граду Ба­стардо Магарацький, Кокур білий, Ркацителі, також вирощують сорти Кефесія, Піно сірий, Каберне Совінь­йон, Мускат білий, Мускат рожевий, Сапераві. На тер. Морського лісництва — памʼятки природи місц. значе­н­ня Ай-Серез (комплексна, охорон. статус від 1965, 5 га), прибереж. аквал. комплекс гірського масиву Караул-Оба (гідрол., від 1972). У М. — заг.-осв. школа; Будинок культури, істор. музей; лікар. амбулаторія. Є понад 30 готелів. Діють церква Іоан­на Кронштадтського та мечеть Капсіхор джамісі. Серед видатних уроженців — композитор, хор. диригент, засл. діяч мистецтв України Е. Налбандов.

А. І. Шушківський

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2019
Том ЕСУ:
21
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
69364
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
54
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 1
  • середня позиція у результатах пошуку: 4
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 4):
Бібліографічний опис:

Морське / А. І. Шушківський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2019. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-69364.

Morske / A. I. Shushkivskyi // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2019. – Available at: https://esu.com.ua/article-69364.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору