Мошурів
Визначення і загальна характеристика
МОШУ́РІВ — село Тальнівського району Черкаської області. Знаходиться на р. Мошурівка (притока Гірського Тікичу, бас. Південного Бугу), за 4 км від райцентру та 2 км від залізнич. ст. Шаласька. Заг. пл. земель, що входять до Мошурів. сільс. ради, 55,5 км2. За переписом насел. 2001, у М. проживали 2015 осіб; переважно українці. Побл. села досліджено 4 поселення трипіл. культури, 7 — ранньословʼянських (черняхів. культури та 7–8 ст.). Виявлено артефакти білогрудів. культури. За нар. переказами, назва походить від першого поселенця Мошури. М. вперше згадується у писем. джерелах 1545. Деякий час був козац. містечком. Тут існувала фортеця. 1593–95 мошурів. козаки в складі Білоцерків. полку захищали Відень від загарбання турец. військом (2018 на їхню честь відкрито камʼяний памʼят. хрест). Через понад 50 р. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. М. як велике поселення позначений на карті, укладеній у серед. 17 ст. франц. фортифікатором Ґ. де Бопланом. 1653 після невдалої спроби взяти Умань поляки підійшли до М., куди під захист фортеці зібралися селяни з навколиш. сіл. Мошурів. фортеця після двогодин. бою була взята, почалася «дика різанина», унаслідок якої загинули понад 5 тис. козаків і селян, зокрема багато жінок і дітей. 1664 під час повстання Д. Сулимки мошурів. сотня, очолювана І. Данченком, розбила польс. загін і захопила Тальне. За Андрусів. перемирʼям 1667, М. залишився під владою Польщі. Після її 2-го поділу 1793 М. відійшов до Рос. імперії. 1797–1925 — село Київ. губ.; 1797–1923 — Уман. пов.; до 1923 — волос. центр. У різний час М. належав графам Потоцьким і Шуваловим. 1886 у М. було 447 дворів, мешкали 2500 осіб, працювали винокур. завод, водяний і 3 вітряні млини, діяли 3 постоялі двори, функціонувала Предтечин. церква (збудована 1762), школа. 1900 у Мошурів. волості проживали 12 025 осіб, з яких: 11 849 православних, 166 юдеїв і 10 католиків. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923 у складі Уман. округи (ліквідов. 1930) з Мошурів. і Таллян. волостей утвор. Таллян. р-н (центр — с. Тальянки; ліквідов. 1925). У 1932–54 — село Київ., від 1954 — Черкас. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 722 особи). 77 мошурівців зазнали сталін. репресій. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали понад 500 жит. села, з них 239 загинули (1949 в центрі села встановлено памʼятник). 1969 при колгоспі «Великий Жовтень» (1993 реорганізовано в с.-г. товариство «Мошурівське») засн. підприємство з перероблення плодів і овочів (нині Мошурів. консерв. завод). На поч. 1970-х рр. проживали понад 3 тис., 2013 — 1816 осіб. У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, філія муз. школи, б-ка; дільнична лікарня. 2017 митрополит Черкаський і Чигиринський УПЦ КП Іоанн (Яременко) освятив новозбудовану церкву св. пророка і предтечі Господнього Іоанна Хрестителя. Серед видат. уродженців — отаман П. Криничка, письменник В. Штангей, арх. М. Катернога. У Мошурів. школі навч. письменниця В. Семеняк-Штангей.
Літ.: Похилевичъ Л. И. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1864; Біла Церква, 2005; Храбан Г. Ю. Сива давнина Мошурівська // Соц. лани. 1959, 27 листоп.; Поліщук А. І. Тальнівський край. Чк., 2008.
Н. П. Пономаренко
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
