Мороз Михайло Ілліч

Визначення і загальна характеристика

МОРО́З Михайло Ілліч (07. 07. 1904, с. Пліхів, нині Бережан. р-ну Терноп. обл. — 27. 09. 1992, о-в Стейтен-Айленд побл. Нью-Йорка, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — живописець. Член Асоц. незалеж. укр. митців (1931), Обʼ­єдн. мистців-українців в Америці (1949). Акад. Рим. АМ (1980). Брав участь у Визв. змага­н­нях 1917–21. Навч. у Мист. школі О. Новаківського у Львові (1923–27), як стипендіат митрополита Андрея Шептицького — у Консерваторії мистецтва і промислу Р. Жульєна у Парижі (1928–30, фреску «Гуцулка» залишено в Академії як зразок високої майстерності). Від 1932 — асист. О. Новаківського; від 1939 — проф. мистецтва Богослов. академії у Львові. Від 1945 — у Німеч­чині, пере­бував у таборах для пере­міщ. осіб, спів­ав у еміграц. хорі «Сурма». Від 1949 — у США. 1967, 1972–75 від­відував Рим, де виконав 6 порт­ретів патріарха Йосифа Сліпого, проект вітража для храму св. Сергія і Вакха, три проекти для мозаїч. оздобле­н­ня фронтону собору св. Софії, 45 краєвидів Риму та його околиць. Учасник худож. ви­ставок від 1925. Персон. — у Львові (1925, 1934, 1942–43), Києві (1941), Мюнхені (1946), Реґенсбурзі (1947–48; обидва — Німеч­чина), Маямі (шт. Флорида, США, 1954), Нью-Йорку (1959–63, 1981, 1990), Парижі (1961–62), Торонто (1964), Філадельфії (шт. Пенсильванія, США, 1991), Тернополі (1997). Створював порт­рети, екс­пресіоніст. пейзажі, натюрморти. Малював мастихіном, моделюючи форми природи каскадом від­критих, дзвінких, насичених у кольорі мазків. Мистецтво­знавець Д. Даревич за­уважила, що М. у своєму пізньому малярстві рухався в руслі абстракт. екс­пресіонізму, який домінував тоді у США, вписуючи укр. мистецтво у світ. контекст. 1952 знищено 14 полотен М. із фондів Нац. музею у Львові. Знач. мист. спадок вдова М. пере­дала Укр. музею у Нью-Йорку.

Тв.: «Космацький водо­спад» (1926), «Космацька річка Пістинька» (1927), «Гуцульський пейзаж» (1930-і рр.), «Автопорт­рет» (1932), «Андрей Шептицький під час Служби Божої» (1937), «Материнство (Дружина з сином)» (1944), «Полудень над Дунаєм» (1949), «Морський прибій. Буря» (1961), «Українська церква в Гантері» (1963), «Гірська симфонія» (1964), «Дружина» (1965), «Арка Титао», «Колізей», «Вид на Монте-Каво» (усі — 1967–75), «Осі­н­ня симфонія» (1968), «Морський прибій» (1969), «Собор св. Софії у Римі», «Гуцулка» (обидва — 1970-і рр.), «Колядки» (1970), «Митрополит Андрей Шептицький. Молитва» (1972), «Рожі на синьому тлі» (1973), цикл «Церква св. Софії» (1973–74), «Кардинал Йосиф Сліпий», «Польові квіти», «У квітах. Монастир студитів у Кастель Ґандольфо», «Озеро Альбано. Кастель Ґандольфо» (усі — 1974), «Міст і замок св. Ангела у Римі» (1975).

Літ.: Островерха М. Думки про Михайла Мороза // Київ. 1960. № 3/4; Овсійчук В. Михайло Мороз у Римі // Богословія. Рим, 1991. Т. 55, кн. 1–4; Гординський С. М. Мороз (у 40-й день смерти) // Свобода. 1992, 5, 6 листоп.; Михайло Мороз у Римі: Каталог. Рим, 1994; Михайло Мороз. Філядельфія, 1995; Волошин Л. Михайло Мороз: Рання творчість // ОМ. 1995. № 2; Мороз І. Михайло Мороз. Т., 1997; Волошин Л. Аристократ українського колориту (До 100-літ. ювілею М. Мороза) // ОМ. 2004. № 4.

І. М. Дуда, Л. В. Волошин

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю