Мітченко Людмила Іванівна
МІ́ТЧЕНКО Людмила Іванівна (10. 06. 1947, м. Уральськ, Казахстан) — графік, живописець. Дружина Віталія, мати Юлії Мітченків. Член НСХУ (1983). 3-є м. Міжнар. конкурсу живопису «Дні слов’ян. мистецтва» (Берлін, 2012). Премія «Митець» Київ. організації НСХУ (2013). Закін. Моск. полігр. інститут (1977; викл. А. Гончаров, Д. Жилінський). Відтоді — у Києві. На творчій роботі. Учасниця всеукр., зарубіж. мистецьких виставок і пленерів від 1982. Персон. — у Києві (1983, 2006). Основні галузі — станк. графіка і живопис. Створює пейзажі, натюрморти, портрети у реаліст. стилі. У масштаб. літографіях М. відображено філос. роздуми про життя. Для офортів характерна складна тональність просторових рішень; для олій. полотен у дещо наїв. стилі — яскраві барви, декоративність форм, умовність простору. Деякі роботи зберігаються у музеях України, РФ, Канади.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка — офорти триптих «Андріївський узвіз» (1982), «Вітряк. Пирогів» (1991), «Травень у Києві (Дочка)» (1996); серія кольор. літографій «Закарпаття» (1988); літографії — «Леся Українка» (2006), «Автопортрет» (2008); живопис — серії «Мій Київ» (1983), «Києво-Печерська лавра. Пори року» (1996–2005); «Закарпаття. Двір» (1991), «Оранта», «Куполи та риби», «Амфора», «Трипільська мадонна» (усі — 1994), «Зоряний бик», «Зелена казка» (обидва — 1995), «Мальви», «Благовіщення» (обидва — 1997), «Малахітова скринька» (2001), «Троянди», «Півники» (обидва — 2004), «Мій всесвіт» (2004; 2007), «Ранок», «Польові квіти», «Маки», «Піони», «Червоні троянди», «Гурзуф», «Гурзуф. Ведмідь-гора» (усі — 2005), «Спомин дитинства», «Різдвяна зірка» (обидва — 2006), «Коктебель. Подвір’я» (2013), «Т. Шевченко» (2014), триптих «Едем» (2017), «Родина» (2018).
Рекомендована література
- Людмила Мітченко. Живопис. Графіка: Каталог. К., 2006;
- Стороженко М. Вимір третій у творчості Л. Мітченко // ОМ. 2006. № 4;
- Його ж. Видіння Людмили Мітченко // УСв. 2007. № 1–3.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
