Мончин

МО́НЧИН  — село Погребищенського району Вінницької області. Мончин. сільс. раді підпорядк. с-ще Григорівка та с. Сопин. М. знаходиться на Дніпро-Бузькому вододілі, у межах зх. частини Укр. кристаліч. масиву; за 53 км від обл. центру та 26 км від райцентру. Верхів’я долин 3-х безімен. малих річок формують тут Попів, Загородній і Глибокий яри, а у пд. частині села зливаються у р. Вільчанка (притока Десни, бас. Південного Бугу). Пл. М. 0,25 км². За переписом насел. 2001, проживали 609 осіб; 2018 — 408 осіб; переважно українці. Збереглися залишки давнього захис. рову та сторожового кургану (т. зв. Могила). Спочатку село мало назви М’яончинське, Мончинське (за легендою, походять від першого поселенця М’яончинсько­го). Вперше згадується у подим. реєстрі володінь князя Я. Вишневецького. Потім у різний час навколишні землі належали поміщикам Боржецьким, Комарницьким, Корнилевським, Якубовсь­ким, Пашкевичам, Шполинським та ін. 1756 зведено церкву Пресвятої Богородиці. 1782 було 72 двори, мешкали 385 осіб. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Бердичів. пов. Київ. губ. 1864 проживали 892 особи. 1866 М. став волос. центром, що сприяло екон. розвитку. Було збудовано значну кількість цегелень, водяних і вітряних млинів. Після розформування наприкінці 1880-х рр. Мончин. волості М. увійшов до складу Спичинец. волості. 1890 споруджено школу. 1905 на кошти Києво-Печер. лаври зведено новий храм вис. понад 30 м. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Бердичів. округи; від 1932 — Вінн. обл.; 1923–25 — Самгород., від 1925 — Погребищен. р-нів. У 1920-х рр. тут учителював, а також організував хату-читальню, хор і драм. гурток письменник Д. Заянчківський. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померли 280 осіб), зазнали сталін. репресій. 1936–38 прокладено одноколійну залізницю (під час боїв була пошкоджена, у серед. 1950-х рр. відновлена; 1995 залізнич. рух припинено через нерентабельність), 1939–40 збудовано ст. М. Від 17 липня 1941 до 2 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 259 воїнів-земляків. Є брат. могила, в якій похов. 152 воїни-визволителі. 1972 проживали 1236 осіб. Нині у М. — заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; фельд­шер.-акушер. пункт. Встановлено пам’ят. хрест жертвам голодомору, пам’ятники воїнам-землякам і воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — правознавець, академік АПрНУ В. Янчук і живописець, засл. майстер нар. творчості України І. Горобчук. 2002 у Ніжині В. Дубравін видав кн. «Пісні одного села. Мончин Погребищенського району Він­ницької області».

Рекомендована література

1. Похилевичъ Л. И. Сказанія о на­­селенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1864;
   Google Scholar Internet
2. Біла Церква, 2005.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю