Моринці

МО́РИНЦІ — село Звенигородського ра­йону Черкаської області; місце народже­н­ня Тараса Шевченка (див. Шевченко­знавство). Морин. сільс. раді під­порядк. с. Гнилець. М. знаходяться за 35 км від райцентру та бл. 1 км від сіл Почапинці й Верещаки Лисян. р-ну Черкас. обл. На Сх. від села бере початок р. Вільшанка (притока Дні­пра). За пере­писом насел. 2001, проживали 2103 особи; пере­важно українці. Через М. проходить автошлях Почапинці–Городище (Черкас. обл.).

На тер. села виявлено поселе­н­ня черняхів. культури та залишки оборон. валів давньорус. часу. Існує кілька версій щодо походже­н­ня назви: від перших поселенців, які пере­їхали сюди з примор. тер.; від способу збира­н­ня меду диких бджіл — морі­н­ня; від мас­штаб. мору місц. мешканців унаслідок чуми. За нар. пере­казами, на морин. землях був роз­таш. табір пов­станців під керівництвом С. Наливайка. М. вперше згадуються у писем. джерелах 1648, коли під час Визв. вій­ни під проводом Б. Хмельницького тут проходив козац. загін М. Кривоноса. На­прикінці 1650-х рр. належали шляхтичу К. Виговсько­му; пізніше ві­ді­йшли у власність графів Енгельгардтів. 1730 було 50, на поч. 18 ст. — 169 (1347 осіб), 1866 — 401 (2507 осіб) двір. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у складі Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — село Звенигород. пов. Київ. губ. 1860 від­крито церк.-парафіял. школу. Здавна моринчани за­ймалися землеробством, скотарством, млинарством, гончарством, ткацтвом, чоботарством, ковальством і чумакува­н­ням. Працювали поташ., цегел. і з випуску с.-г. реманенту заводи. 1900 проживали 4056 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 199 осіб), за­знали сталін. ре­пресій. 1923–25 — у складі Корсун., 1925–27 — Черкас., 1927–30 — Шевченків. округ; 1932–54 — Київ., від 1954 — Черкас. обл.; 1923–59 — Вільшан., від 1959 — Звенигород. р-нів. Від 28 липня 1941 до 28 січня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. під­пі­л­ля. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 386 воїнів-земляків. 1959 споруджено цегел. завод, 1963 — харчокомбінат. На поч. 1970-х рр. мешкали понад 3,2 тис. осіб. 1989 засн. Морин. музей. комплекс Нац. заповід­ника «Батьківщина Тараса Шевченка». 2014 започатковано щоріч. фестиваль рок-музики «Ше.Fest», присвячений памʼяті Т. Шевченка. Нині функціонує Шевченків. лісництво.

У М. — навч.-вихов. комплекс, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікарня. Обʼєк­ти природно-заповід. фонду місц. значе­н­ня: гідрол. заказники Морин, Наливайкове, Тарасів Яр; ботан. памʼятка природи Дуб Т. Шевченка. Діє Свято-Микол. церква УПЦ МП. Встановлено погру­д­дя Т. Шевченка, памʼятники кобзареві, матері, воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, па­мʼят. меморіал жертвам голодомору. Серед видат. уродженців — брати мово­знавець Андріан і літературо­знавець Яків Білоштани, письмен­ниця, майстриня декор. роз­пису, засл. майстер нар. творчості України В. Кузьменко-Волошина; живописець І. Кулик; спів­ак, засл. арт. України П. Ковбасенко; Герой Радянського Союзу Г. Попович.