Мічиґан

МІЧИҐА́Н (англ. Michigan) — штат у пів­нічно-центральній частині США. Межує на Зх. зі шт. Вісконсин і шт. Мін­несота, на Пд. Зх. — зі шт. Іл­лінойс, на Пд. — зі шт. Індіана та шт. Огайо, на Пн. і Сх. — з канад. провінцією Онтаріо. Про­стягається на 734 км у довж. і 621 км у шир. Площа 250 493 км². Насел. 9 962 311 осіб (2017). Поділяється на 83 округи. Адм. центр — м. Лансінґ (116 986 тис. осіб). Найбільше місто — Детройт (673 104 тис. осіб). Серед великих міст з насел. понад 100 тис. — Ґранд-Рапідс, Вор­рен, Флінт, Старлінґ-Гайтс. 70 % мешканців сповід­ують християнсто (із них: проте­станти — 51 %, римо-католики — 18 %, свідки Єгови — 1 %, мормони та православні — по 0,5 %). Штат має власну кон­ституцію (1835, 1850, 1908 і чинна 1963) й органи влади. Урядува­н­ня здійснюється на трьох рівнях — штат, округ і р-н, що є частиною округу. М. належить до т. зв. регіону великих озер Пн. Америки; озера Ері, Гурон, Мічиґан і Верх­нє формують кордон штату зі Cх. на Зх. 41,5 % тер. складає вода. Має найдовшу прісноводну берег. лінію у світі. Єдиний штат, що складається з Нижнього і Верх­нього п-овів, від­окремлених протокою Макінак (довж. 8 км, по­єд­нує о. Гурон і о. Мічиґан). Клімат континент., хоча від­різняється у двох регіонах. У пд. і центр. частинах Нижнього п-ова спекотне літо і холодна зима; пн. частина Нижнього п-ова та весь Верх­ній п-ів мають більш суворий клімат з теплим, але коротшим літом і довшою, дуже холодною зимою. На мові місц. індіан. племен назва штату означає «велика вода». Здавна тер. М. населяли індіанці, найбільші племена яких обʼ­єд­налися в Конфедерацію ірокезів. У 17 ст. землі М. освоювали франц. місіонери, мандрівники, торговці хутром. 1668 франц. єзуїт. священик П. Маркетт заснував тут перше по­стійне європ. поселе­н­ня (Су-Сент-Марі). Від 1660 М. — частина франц. королів. провінції Нова Франція. 1691 створ. форт Св. Джозефа (нині м. Найлс) як торг. пост, 1701 — форт Детройт на однойм. річці та о. Ері з метою зміцне­н­ня франц. контролю над регіоном. До 1765 насел. Детройта по­ступово зросло до 800 осіб, побудовано форт Мічілімакінак у протоці Макінак. 1763 після під­писа­н­ня Париз. договору тер. провінції Нова Франція пере­йшла до Великої Британії. У 1774 М. — частина брит. провінції Квебек. 1775–83 під час вій­ни за незалежність США Детройт став важливим центром військ. по­стача­н­ня. 1796 під контроль США пере­дано форти Детройт і Мічілімакінак. Більша частина М. уві­йшла до складу пн.-зх. тер. США. 1825 після від­кри­т­тя ка­налу Ері, що зʼ­єд­нав Великі озера з р. Гудзон і Нью-Йорком, насел. М. почало стрімко зро­стати. У 1830 М. — окремий штат. 1835 схвалено кон­ституцію та утвор. уряд. 1837 Кон­грес ви­знав статус М. 1846 у М. скасовано смертну кару. Від поч. 19 ст. М. пере­творився на центр індустрії та торгівлі. Крім цього, тут роз­вивалося фермерство, роз­робляли великі запаси деревини, заліз. руди та міді. 1850–80 М. — пров. штат США з виробництва деревини. Від 1850 осн. рушій. силою зро­ста­н­ня М. стали залізниці. 1903 Г. Форд від­крив компанію з виробництва автомобілів («Ford Motor Company»). Детройт ви­знано столицею автомобілебудува­н­ня, що сприяло зро­стан­ню кількості робочих місць та мас­штаб. ім­міграції з усього світу й ін. штатів. Під час 2-ї світової вій­ни у М. вироблено 10,9 % усього військ. спорядже­н­ня США. Згодом серед насел. Детройту почали пере­важати афроамериканці, податк. база міста сут­тєво звузилася, що спричинило його по­ступовий занепад. 1967 конфронтація між афроамериканцями і поліцією в Детройті при­звела до бунту, який було придушено нац. гвардією і федерал. військами. 1970 криза міста посилилася, від­бувся знач. занепад автомоб. промисловості. 2013 Детройт оголошено банкрутом, від 2014 реалізується план від­родже­н­ня міста. Нині у штаті роз­таш. низку під­приємств і компаній автомоб. промисловості. М. має диверсифіков. економіку. Роз­винені також військ. та мебл. промисловості, с. госп-во й сектор послуг. Вирощують велику рогату худобу, свиней; кукурудзу, сою, пшеницю, фрукти і ягоди (чорницю, черешні, яблука, вино­град, персики), квіти. Добувають залізну, мідну руди, нафту та природ. газ. У штаті роз­галужена система закладів освіти. Діють Університет Мічиґану (від 1817), Сх. університет (засн. 1849 як Держ. нормал. школа для під­готовки вчителів), Держ. університет (засн. 1855 як С.-г. коледж) та низка приват. коледжів. У М. роз­винений туризм, серед гол. турист. обʼєктів — Верх­ній п-ів (понад 75 % його тер. за­ймають ліси). М. має найбільшу держ. систему парків та лісів у США: 70 держ. парків, 19 держ. рекреац. територій і 6 держ. лісів. Великі озера і бл. 65 тис. внутр. озер пере­творили М. у пров. амер. штат з рекреац. веслува­н­ня й вод. від­починку. Чимало туристів від­відують о. Макінак, м. Траверс-Сіті, м. Франкенмус, Держ. парк і м. Гол­ланд (Фестиваль тюльпанів). У М. збереглася найбільша кількість істор. маяків у США. Щорічно організовують грандіозні автошоу. Функціонують Ін­ститут мистецтва, Музей Г. Форда, Музей Ґрінфілд-Віл­лідж та ін. Українці почали поселятися в М. на­прикінці 19 ст. За офіц. статистикою, 1990 у М. мешкали 44 050, 2000 — 45 396, 2006 — 42 479 українців. Найбільшими осередками укр. громад. життя у М. стали Детройт та перед­містя Гемтремк і Вор­рен. У 1930-х рр. у Дірборні проживало бл. 2 тис. вихідців з України, діяв Укр. горожан. клуб та укр. школа при ньому. 1952 І. Прокопович заснував укр. греко-катол. парафію св. Михаїла. У Детройті 1901 побудовано собор св. Покрови, 1939 — церкву св. Трійці; 1907 — греко-катол. церкву св. Іоан­на. Від 1951 функціонує осередок НТШ, від 1954 — від­діл Укр. муз. ін­ституту, від 1955 — Укр.-амер. культурна фундація, від 1962 — Ін­ститут укр. культури (від 1968 — Асоц. діячів укр. культури), виходить низка укр. часописів, проводять найбільший етніч. фестиваль у штаті — Соняшниковий; від 1950-х рр. діють капела бандуристів ім. Т. Шевченка, хор «Трембіта», мист. галерея «Еко». У Гемтремку 1914 зведено церкву Непороч. Зача­т­тя (пере­будовано 1942–50, художник М. Дмитренко), від 1951 існує парафія св. Андрія, 1958 від­крито Укр. архів-музей, при якому функціонують школи укр. та англ. мов, іконо­графії, писанкарства, вишива­н­ня тощо. 1963 у Дірборн-Гайтс створ. греко-катол. парафію Пресвятої Діви Неу­стан­ної Помочі. 1947 засн. парафію св. Отця Миколая (1970 уві­йшла до церкви св. Михаїла у Ґранд-Рапідс, що діє від 1949). У Вор­рені працює приватна укр. катол. школа при церкві Непороч. Зача­т­тя, Укр. культур. центр (від 1978), побудовано укр. житл. комплекс, від 1984 діє будинок для людей похилого віку — Укр. село. У березні 2015 з ініціативи пред­ставників укр. діаспори над Вор­реном протягом місяця було під­нято укр. прапор на знак солідарності з Україною. 2017 влада штату прийняла резолюцію, якою ви­значила 25 листопада Днем памʼяті жертв голодомору 1932–33 в Україні. З М. повʼязані життя та діяльність фізика М. Дикмана, механіка С. Тимошенка, провізора С. Король, економіста В. Тищенка, лікарів Л.-Л. Балтарович, І. Дутка, П. Джуля, А. Жуковського, А. Кібзея, О. Лебедовича, В. Мигаля, Р. Филиповича, М.-О. Яцківа, політолога І. Каменецького, спортс­мена Є. Гумецького, письмен­ників О. Зозулі, Ю. Крохмалюка, Е. Козака, бандуриста М. Кобзея, музикантів Юліана, Петра, Григорія та Івана Китастих, актриси К. Кривуцької, скрипалів М. Гробельської-Козак, Т. Губицького, спів­аків І. Зайферта, Х.-Р. Липецької, громад.-політ. діячів В. Колодчина, О. Кудрика, громад. діячів Я. Дужого, Е. Запорожець, О. Захарківа, М. Ласовської-Крук, В. Левенця, Б.-І. Лончини, реліг. діячів З. Бичинського, В. Мальця.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю