Мічиґан

Визначення і загальна характеристика

МІЧИҐА́Н (англ. Michigan) — штат у північно-центральній частині США. Межує на Зх. зі шт. Вісконсин і шт. Міннесота, на Пд. Зх. — зі шт. Іллінойс, на Пд. — зі шт. Індіана та шт. Огайо, на Пн. і Сх. — з канад. провінцією Онтаріо. Простягається на 734 км у довж. і 621 км у шир. Площа 250 493 км². Насел. 9 962 311 осіб (2017). Поділяється на 83 округи. Адм. центр — м. Лансінґ (116 986 тис. осіб). Найбільше місто — Детройт (673 104 тис. осіб). Серед великих міст з насел. понад 100 тис. — Ґранд-Рапідс, Воррен, Флінт, Старлінґ-Гайтс. 70 % мешканців сповідують християнсто (із них: протестанти — 51 %, римо-католики — 18 %, свідки Єгови — 1 %, мормони та православні — по 0,5 %). Штат має власну конституцію (1835, 1850, 1908 і чинна 1963) й органи влади. Урядування здійснюється на трьох рівнях — штат, округ і р-н, що є частиною округу. М. належить до т. зв. регіону великих озер Пн. Америки; озера Ері, Гурон, Мічиґан і Верхнє формують кордон штату зі Cх. на Зх. 41,5 % тер. складає вода. Має найдовшу прісноводну берег. лінію у світі. Єдиний штат, що складається з Нижнього і Верхнього п-овів, відокремлених протокою Макінак (довж. 8 км, поєднує о. Гурон і о. Мічиґан). Клімат континент., хоча відрізняється у двох регіонах. У пд. і центр. частинах Нижнього п-ова спекотне літо і холодна зима; пн. частина Нижнього п-ова та весь Верхній п-ів мають більш суворий клімат з теплим, але коротшим літом і довшою, дуже холодною зимою. На мові місц. індіан. племен назва штату означає «велика вода». Здавна тер. М. населяли індіанці, найбільші племена яких об’єдналися в Конфедерацію ірокезів. У 17 ст. землі М. освоювали франц. місіонери, мандрівники, торговці хутром. 1668 франц. єзуїт. священик П. Маркетт заснував тут перше постійне європ. поселення (Су-Сент-Марі). Від 1660 М. — частина франц. королів. провінції Нова Франція. 1691 створ. форт Св. Джозефа (нині м. Найлс) як торг. пост, 1701 — форт Детройт на однойм. річці та о. Ері з метою зміцнення франц. контролю над регіоном. До 1765 насел. Детройта поступово зросло до 800 осіб, побудовано форт Мічілімакінак у протоці Макінак. 1763 після підписання Париз. договору тер. провінції Нова Франція перейшла до Великої Британії. У 1774 М. — частина брит. провінції Квебек. 1775–83 під час вій­ни за незалежність США Детройт став важливим центром військ. постачання. 1796 під контроль США передано форти Детройт і Мічілімакінак. Більша частина М. увійшла до складу пн.-зх. тер. США. 1825 після відкриття каналу Ері, що з’єднав Великі озера з р. Гудзон і Нью-Йорком, насел. М. почало стрімко зростати. У 1830 М. — окремий штат. 1835 схвалено конституцію та утвор. уряд. 1837 Конгрес визнав статус М. 1846 у М. скасовано смертну кару. Від поч. 19 ст. М. перетворився на центр індустрії та торгівлі. Крім цього, тут розвивалося фермерство, розробляли великі запаси деревини, заліз. руди та міді. 1850–80 М. — пров. штат США з виробництва деревини. Від 1850 осн. рушій. силою зростання М. стали залізниці. 1903 Г. Форд відкрив компанію з виробництва автомобілів («Ford Motor Company»). Детройт визнано столицею автомобілебудування, що сприяло зростанню кількості робочих місць та масштаб. імміграції з усього світу й ін. штатів. Під час 2-ї світової вій­ни у М. вироблено 10,9 % усього військ. спорядження США. Згодом серед насел. Детройту почали переважати афроамериканці, податк. база міста суттєво звузилася, що спричинило його поступовий занепад. 1967 конфронтація між афроамериканцями і поліцією в Детройті призвела до бунту, який було придушено нац. гвардією і федерал. військами. 1970 криза міста посилилася, відбувся знач. занепад автомоб. промисловості. 2013 Детройт оголошено банкрутом, від 2014 реалізується план відродження міста. Нині у штаті розташ. низку підприємств і компаній автомоб. промисловості. М. має диверсифіков. економіку. Розвинені також військ. та мебл. промисловості, с. госп-во й сектор послуг. Вирощують велику рогату худобу, свиней; кукурудзу, сою, пшеницю, фрукти і ягоди (чорницю, черешні, яблука, виноград, персики), квіти. Добувають залізну, мідну руди, нафту та природ. газ. У штаті розгалужена система закладів освіти. Діють Університет Мічиґану (від 1817), Сх. університет (засн. 1849 як Держ. нормал. школа для підготовки вчителів), Держ. університет (засн. 1855 як С.-г. коледж) та низка приват. коледжів. У М. розвинений туризм, серед гол. турист. об’єктів — Верхній п-ів (понад 75 % його тер. займають ліси). М. має найбільшу держ. систему парків та лісів у США: 70 держ. парків, 19 держ. рекреац. територій і 6 держ. лісів. Великі озера і бл. 65 тис. внутр. озер перетворили М. у пров. амер. штат з рекреац. веслування й вод. відпочинку. Чимало туристів відвідують о. Макінак, м. Траверс-Сіті, м. Франкенмус, Держ. парк і м. Голланд (Фестиваль тюльпанів). У М. збереглася найбільша кількість істор. маяків у США. Щорічно організовують грандіозні автошоу. Функціонують Інститут мистецтва, Музей Г. Форда, Музей Ґрінфілд-Віллідж та ін. Українці почали поселятися в М. наприкінці 19 ст. За офіц. статистикою, 1990 у М. мешкали 44 050, 2000 — 45 396, 2006 — 42 479 українців. Найбільшими осередками укр. громад. життя у М. стали Детройт та передмістя Гемтремк і Воррен. У 1930-х рр. у Дірборні проживало бл. 2 тис. вихідців з України, діяв Укр. горожан. клуб та укр. школа при ньому. 1952 І. Прокопович заснував укр. греко-катол. парафію св. Михаїла. У Детройті 1901 побудовано собор св. Покрови, 1939 — церкву св. Трійці; 1907 — греко-катол. церкву св. Іоанна. Від 1951 функціонує осередок НТШ, від 1954 — відділ Укр. муз. інституту, від 1955 — Укр.-амер. культурна фундація, від 1962 — Інститут укр. культури (від 1968 — Асоц. діячів укр. культури), виходить низка укр. часописів, проводять найбільший етніч. фестиваль у штаті — Соняшниковий; від 1950-х рр. діють капела бандуристів ім. Т. Шевченка, хор «Трембіта», мист. галерея «Еко». У Гемтремку 1914 зведено церкву Непороч. Зачаття (перебудовано 1942–50, художник М. Дмитренко), від 1951 існує парафія св. Андрія, 1958 відкрито Укр. архів-музей, при якому функціонують школи укр. та англ. мов, іконографії, писанкарства, вишивання тощо. 1963 у Дірборн-Гайтс створ. греко-катол. парафію Пресвятої Діви Неустанної Помочі. 1947 засн. парафію св. Отця Миколая (1970 увійшла до церкви св. Михаїла у Ґранд-Рапідс, що діє від 1949). У Воррені працює приватна укр. катол. школа при церкві Непороч. Зачаття, Укр. культур. центр (від 1978), побудовано укр. житл. комплекс, від 1984 діє будинок для людей похилого віку — Укр. село. У березні 2015 з ініціативи представників укр. діаспори над Ворреном протягом місяця було піднято укр. прапор на знак солідарності з Україною. 2017 влада штату прийняла резолюцію, якою визначила 25 листопада Днем пам’яті жертв голодомору 1932–33 в Україні. З М. пов’язані життя та діяльність фізика М. Дикмана, механіка С. Тимошенка, провізора С. Король, економіста В. Тищенка, лікарів Л.-Л. Балтарович, І. Дутка, П. Джуля, А. Жуковського, А. Кібзея, О. Лебедовича, В. Мигаля, Р. Филиповича, М.-О. Яцківа, політолога І. Каменецького, спортсмена Є. Гумецького, письменників О. Зозулі, Ю. Крохмалюка, Е. Козака, бандуриста М. Кобзея, музикантів Юліана, Петра, Григорія та Івана Китастих, актриси К. Кривуцької, скрипалів М. Гробельської-Козак, Т. Губицького, співаків І. Зайферта, Х.-Р. Липецької, громад.-політ. діячів В. Колодчина, О. Кудрика, громад. діячів Я. Дужого, Е. Запорожець, О. Захарківа, М. Ласовської-Крук, В. Левенця, Б.-І. Лончини, реліг. діячів З. Бичинського, В. Мальця.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю