МІ́ЩЕНКО Григорій Григорович (15. 04. 1940, с. Новоукраїнка Куйбишевського, нині Більмацького р-ну Запорізької обл. — 30. 10. 2019, Київ, похований у с. Саварка Богуславського р-ну Київської обл.) — живописець, мистецтво­знавець. Член НСХУ (1999). Закінчив Харківський художньо-промисловий ін­ститут (1968; викладачі В. Єрмилов, Б. Косарев). Працював у Києві: викладачем декоративної композиції і рисунка художньої школи № 2 (1970-і рр.); оформлювачем (1980-і рр.); редактором від­ділу теорії та аналізу образотворчого мистецтва журналу «Образотворче мистецтво» (1997–2003). Під­тримував звʼязки з діячами українського правозахисного руху — шістдесятниками. Учасник всеукраїнських художніх ви­ставок від 1990-х рр., зокрема «Від Трипі­л­ля до сьогоде­н­ня» (2007–16). Персональні — у Києві (1991–92, 2010), Боярці (Київська обл., 1992). Основні жанри — тематичні та історичні полотна, пейзаж і порт­рет у традиціях українського реалістичного живопису з характерними особливостями народної картини. У серії «Не називаю її раєм (Старі українські хати)» (25 картин із порт­ретом Т. Шевченка, 1980-і рр.) зафіксував реальне житло 19–20 ст. селян Київщини, Черкащини і долю людей, які там проживали. Митця цікавила непо­вторність людської особистості у контекс­ті української історії, зокрема доби козач­чини. Автор циклу статей «Що таке національна форма» («Образотворче мистецтво», 1990-і рр.), де роз­глянув структуру композиції та національні засоби творчого самовиразу; публікацій у журналах «Народне мистецтво», «Українська культура», «Артанія», «Вітчизна», «Визвольний шлях» про народне мистецтво, творчість Ф. Гуменюка, І. Марчука, В. Пере­вальського, В. Куткіна, Д. Нарбута, бойчукістів. Досліджував про­блеми композиційної структури твору, езотерику квадрата, кола; особливості образотворе­н­ня та архетипність мисле­н­ня художників різних шкіл і стилів, особливо українського народного мистецтва та його вплив на професійне мистецтво.