Млинище

МЛИ́НИЩЕ  — село Іваничівського району Волинської області. 2017 зараховано до Поромів. об’єднаної територіал. громади. Знаходиться побл. укр.-польс. кордону, за бл. 1 км від Західного Бугу та 6 км від м. Нововолинськ. За переписом насел. 2001, проживали 258 осіб; переважно українці. На околиці села відкрито одношар. поселення та могильник доби бронзи. Розкопано кремац. багаття поруч з бл. 40 поховал. урнами, що містили перепалені людські кістки, бронз. прикраси та зуби звірів. Окрім типово лужиц. артефактів, знайдено також елементи латен. культури. Одним із перших 1932–33 цю па­м’ятку досліджував О. Цинкалов­ський. У післявоєнні роки експедиція під керівництвом Ю. Захарука зібрала керам. матеріал давньорус. часу. Здавна село знаходилося на похилому піщаному березі Зх. Бугу та мало назву Млиниська. Тут працювало багато водяних млинів. Наприкінці 18 ст. було 55 дворів, мешкали 528 осіб; на поч. 1860-х рр. — відповідно 53 і 434; на поч. 20 ст. — 59 і 529. Після 3-го поділу Польщі 1795 — у межах кордонів Рос. імперії. У 19 — на поч. 20 ст. — у складі Володимир. пов. Волин. губ. Під час воєн. дій 1918–20 влада не­одноразово змінювалася. За Ризьким договором 1920 М. відійшло до Польщі. Від 1939 — у складі УРСР. Наприкінці 1930-х рр. було 124 двори, мешкали 475 осіб. Жит. зазнали сталін. репресій. 1940 задля «впорядкування» кордону жит. переселили, зокрема й в Сенкевичів. р-н (нині у ме­жах Горохів. р-ну Волин. обл.). Згодом млинищани повернулися на рідні землі. Від 23 червня 1941 до 21 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. 1946 М. знову стало на заваді рад. прикордонникам, внаслідок чого було перенесене на нове місце за 3 км від Зх. Бугу. До серед. 1950-х рр. діяло підпілля ОУН–УПА. Нині у М. — заг.-осв. школа та Будинок культури. Діє Свято-Духів. церква УПЦ МП.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю