Могилевський Костянтин Вікторович
МОГИЛЕ́ВСЬКИЙ Костянтин Вікторович (22. 05. 1953, м. Ворошиловград, нині Луганськ – 20. 04. 2020, м. Ірпінь Київ. обл.) – живописець, художник-монументаліст. Чоловік Ірини, батько Богдана Могилевських. Заслужений художник України (2013). Член НСХУ (1988). Закін. Ворошиловгр. художнє училище (1972; викл. В. Вайнреб, Г. Дідура), Харків. худож.-пром. інститут (1981; викл. Б. Косарев, О. Пронін, О. Хмельницький). Працював у Луганську: 1981–88 – на худож.-вироб. комбінаті; 1988–97 – директор худож. училища; на творчій роботі; 2004–06 – викладач інституту культури і мистецтв. Від 2012 – у м. Буча Київ. обл. Учасник обл., всеукр., зарубіж. мистецьких виставок і пленерів від 1983. Персон. – у Преко (2001), Задарі (2004, 2007, 2010; обидва – Хорватія), Києві (2005, 2008, 2014), Луганську (2007–08), Заґребі (2012), Ірпені (Київ. обл., 2015). Основні галузі – станк. живопис (істор. натюрморт, пейзаж в академ. стилі), монум. мистецтво (вітраж, мозаїка, розпис). Деякі роботи зберігаються у Луган. худож. і краєзн. музеях.
Тв.: живопис – «Натюрморт з іконою», «Далмація», «Народження Венери» (усі – 2002), диптих «Далеке та близьке», «Вино Вітомира» (усі – 2003), «Коли засинають цикади» (2004), триптих «Маски Венеції» (2007), «Добрий вечір, Миколо Васильовичу», «Присвята Н. Махну» (обидва – 2009), «Бабусине вікно», «Берет Рембрандта» (обидва – 2010), «Поетам присвячується» (2012), «Співи Б. Бринського» (2014), «Козак Мамай» (2015), «Карпатські натхнення» (2016); вітражі – «Ave, Maria» (2007), для Бенедиктин. жін. монастиря (м. Задар, 2010, співавт.), 12 вітражів для катол. собору (м. Сутомишчица, 2012, співавт.); іконостас-триптих для катол. собору (м. Бібін, 2009, співавт.; обидва – Хорватія).
Літ.: Костянтин Могилевський // Художники України. 2006. Вип. 4; Mogilevskiy Constantine: Katalog. K., 2009.
О. А. Покладов, Н. Г. Сухоліт
Рекомендована література
- Костянтин Могилевський // Художники України. 2006. Вип. 4;
- Mogilevskiy Constantine: Katalog. K., 2009.
Фотоілюстрації
Людина 
