Могучов Леонід Борисович

Визначення і загальна характеристика

МОГУЧО́В Леонід Борисович (24. 04. 1925, Чернігів — 06. 05. 2014, там само) — графік. Учасник 2-ї світової вій­ни. Бо­йові нагороди. Мешкав у Чернігові, працював 1949–66 (з пере­рвами) інж.-ін­структором з мор. моделюва­н­ня у Військ.-мор. клубі ДТСААФ; 1956–59 — керівник судномодел. гуртка «Вмілі руки»; 1959–60 — методист з образотвор. мистецтва Будинку нар. творчості; за сумісництвом 1959–66 — керівник ізостудії Палацу піонерів; 1965 — художник істор. музею; 1966–75 — механік, в. о. зав. сектору макет. групи у ВНДІ машин для виробництва синтетич. волокон; 1975–76 — художник заводу «Буд­деталь»; 1976–92 — муляр, художник оптово-роз­дріб. плодоовоч. комбінату; 1982–85 — художник худож.-вироб. майстерень з викона­н­ня замовлень на оформле­н­ня пожеж. ви­ставки. Із дитинства робив замальовки, осн. темою яких стало рідне місто, його архітектура, пейзажі. Навч. у художника Черніг. драм. театру ім. Т. Шевченка В. Бєляєва. Як майстер графіки остаточно сформувався на поч. 1970-х рр. За до­зволом М. Глущенка 1970 від­відав Будинок творчості у Седневі (Черніг. обл.). 1972 у Київ. книжк. видавництві «Будівельник» ви­йшли істор.-архіт. нариси «Подих давнини глибокої…» П. Мусієнка, «Чарівна подорож» М. Зубенко-Царьової, «Літопис у камені» Н. Несвіт і О. Степури з малюнками М. Упродовж на­ступ. років у містах України, РФ, Білорусі від­булися його персон. ви­ставки. Брав участь у міських мист. ви­ставках від 1950-х рр. Осн. персон. — у Чернігові (1953, 1991, 2007, посмертна — 2015). Емоційно чут­тєвою, реалістич. мовою роз­крив образи зна­йомих місць із несподіваного видового ракурсу, зберігаючи при цьому конкретність та історичність. Краєвиди по­значені оригінальністю мист. задуму. Палітра барв то стримана, побудована на при­глушених тонал. спів­від­ноше­н­нях, то сповнена насиченості зелених, сіро-коричн. від­­тінків. М. використовував при­йом концентров. композиції. Особливу увагу приділяв архіт. пейзажам. Достовірно від­творив стару частину Чернігова, по­шкоджені та зруйновані будівлі («Чернігів. Вид на площу ім. Куйбишева», «Чернігів. Вулиця Трудова (Серьожнікова)», 1941–84; «Чернігів. Вид на Пʼятницьку церкву», 1972), де для під­силе­н­ня емоц. впливу за­стосував контраст теплих і холод. барв. У роботі «Чернігів. Центр міста» (1941–84) показав мас­штабність пожеж за допомогою панорам. зображе­н­ня, високої точки огляду і зорової діагоналі від­носно лінії горизонту. Результатом мандрівок по Закарпа­т­тю, Буковині, Поділ­лі стали малюнки та ескізи церков, маєтків, вітряків, фортець, ви­ставлені 1953 на обл. ви­ставці образотвор. мистецтва. 1954 за­прош. на всесоюзну ви­ставку в Москві. З ініціативи Укр. товариства охорони памʼяток історії та культури, за участі Київ. патріархату 1992 створ. Фонд М. Твори М. 1992 екс­понували у Києві на Всесвіт. форумі українців, у Будинку архітекторів України (пожертвува­н­ня під час вернісажу пере­дані на ре­ставрацію Успен. собору та дзвіниці Єлец. монастиря в Чернігові). Про М. 1991 знято д/ф «У всякого своя доля». 1993–94 із циклом робіт «Духовна спадщина України» від­відав Канаду, де під патронатом Посольства України в Канаді, УПЦ КП, Укр. товариства охорони памʼяток історії та культури у 22-х найбільших містах (Монреалі, От­таві, Торонто, Гамільтоні та ін.) проведено 44 персон. ви­ставки. Почес. чл. Асоц. художників-акварелістів Канади і США (1994). Пожертви, отримані з ви­ставок, від­дав на ремонт на від­будову Пʼятниц. церкви й храму св. Михайла і Федора в Чернігові. Окремі роботи зберігаються у Черніг. ХМ.

Тв.: «Вівтар Троїцького собору 17 ст. у Чернігові» (1956), «Седнів. Будинок Лизогубів» (1958), «Остер. Юрʼєва божниця» (1967), «Вулиця Г. Успенського», «Батурин. Палац К. Ро­зумовського» (обидва — 1968), «Чернігів. Околиця міста» (1969), «Пасіка» (1970), «Царство зелені» (1973), «Дерева над річкою Білоус», «Одинока сосна», «Зламане дерево на косогорі», «Річка Білоус. Село Забарівка» (усі — 1974), «Линовиця. Вʼїзд у замок де Бальменів» (1976), «Сокиринці. Палац (Маєток Ґалаґанів)» (1979), «Левковичі. Берізки», «Біля річки» (обидва — 1980), «Річка Білоус. Пере­кат», «Сосниця. Будинок-музей О. Довженка» (обидва — 1982), «Чернігів. Іл­лінська церква» (1984), «Остан­ній по­гляд митця… квіти» (2013).

Літ.: Бояренко В. У всякого своя доля // Говорить і показує Україна. 1991, 11 лип.; Краснодемський В. Акварелі Могучова їдуть до Канади // ГУ. 1993, 16 лют.; Павлів О. Живописець духовної спадщини України // Наша мета. 1994, 12 квіт.; Єлісєєва М. Навколишній світ очима Леоніда Могучова // Черніг. ві­домості. 2015, 29 квіт.

Н. Г. Шумська

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю