Кінько Тарас Андрійович

КІНЬКО́ Тарас Андрійович (24. 03. 1951, Київ) — письменник, громадський діяч. Син А. Кінька та М. Лещенко, батько М. Кінько. Член НСЖУ (1980). Закін. Київський університет (1974). Відтоді працював ред. сценарно-редакц. відділу кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка, у редакції наук.-худож. літ-ри видавництва «Веселка» (1976–81, 1983–86); ред. відділу літ-ри ж. «Барвінок» (1981–83); ред. відділу науки та атеїст. виховання ж. «Людина і світ» (1986–93); завідувач відділу реклами та пропаганди Департаменту кінематографії Міністерства культури України (1992–93); дир., тех. дир. видавн. програми Укр. правничої фундації (1993–94); гол. ред. ж. «Джелко» (1996–97); відп. секр. ж. «Дошкільне виховання» (1997–98); на творчій роботі; наук. секр. НДІ «Держава і релігія» (2001–02); від 2002 — співзасн. і кер. благодій. фонду «Місія інтелектуал. ініціатив» (усі — Київ). Актив. учасник рухів та громад. організацій, які обстоюють громадян. права, збереження пам’яток культури, історії, містобудування. Пише укр. і рос. мовами. Автор худож. книг для дітей та юнацтва «Зелений обручик» (1983), «Після дощику в четвер» (1987), «Казка про злагоду» (1989), «Попугайская сказка, или Краткий курс новейшей истории Страны Дураков» (1989), «Літня загадка» (2003), наук.-пізнав. кн. «Про тих, хто шиє взуття» (1983), «Наш номер 01» (1988; 1998), «Земля — планета спраги. Україна в контексті глобальної водної кризи» (2004–05), монографії з історії укр. бавовництва «Дерево богатства» (2000), наук.-публіцист. розвідки з біосоціології «Битвы каннибалов. Древнее проклятие и обретенный дар» (2008), публіцист. кн. «Україна — ЄС: спільний інноваційний простір — спільне майбутнє» (2010; усі — Київ).

Завантажити статтю