МОЗАЛЕ́ВСЬКИЙ Іван Іванович (псевд. — Жан Алле; 12. 03, за ін. даними — 24. 09. 1890, м. Вроцлав, нині Польща — 05. 01. 1975, Сімферополь) — графік, живописець, мистецтво­знавець. Чоловік В. Мозалевської. Член СХУ (1953). Навч. у Київ. худож. училищі (від 1908; викл. В. Менк, І. Селезньов), школі Товариства за­охоче­н­ня художників (1913; кер. І. Білібін, брав участь в оформлен­ні опери «Руслан і Людмила» М. Глінки для театру Нар. дому) та АМ як вільний студент (1914–15; майстерня В. Мате) у Петро­граді (нині С.-Петербург). Основні галузі — станк. і книжк. графіка, живопис. 1913–16 у техніках ліно­гравюри, офорта, рисунка, акварелі малював віньєтки, за­ставки, іл. для петербур. журналів і видавництв, обкладинки до зб. «Чемпионат поэтов» (С.-Петербург, 1913), кн. «Счастливый домик» В. Ходасевича (Москва, 1914). Використовував мотиви укр. нар. мистецтва, нац. символіку й орнаменти. 1917–19 — у Києві: заснував власну художню школу та профес. спілку художників «Мистецтво»; 1918 — гол. художник друкарні Кульженка; очолював гравіювал.-худож. від­діл Екс­педиції заготівлі держ. паперів, створ. урядом УЦР, роз­робляв проекти укр. грош. купюр. 1919–20 у м. Камʼнець-Подільський (нині Хмельн. обл.) від­крив Ху­­дож.-пром. школу; обраний головою губерн. шкіл. правлі­н­ня. Емігрував 1920 до Відня, де від­крив мист. студію. 1921 — гол. художник видавництва І. Ладижникова у Берліні. 1923–26 — проф. рисунка Укр. студії пластич. мистецтва в Празі. Від 1926 — у Парижі: ред. худож. від­ділу г. «Українські вісті» (до 1930); спів­працював із ж. «Наш Союз», г. «Парижский вестник», де друкував стат­ті про укр. і рос. художників. 1947 повернувся у Київ, згодом жив у Москві. Від 1953 — у Сімферополі, працював у картин. галереї. Учасник обл., всеукр., всесоюз. і між­нар. мистецьких ви­ставок від 1912. Персон. — у Парижі (1928–29, 1931), Сімферополі (1954, посмертна — 1990), Москві (1963, 1971). Для творчості М. характерні узагальне­н­ня форми та кольору, виразність контура, емоц. насиченість сюжету. Автор кн. «Современ­ное положение художников во Франции» (Москва, 1950); статей у моск. ж. «Художник», зокрема «Сколько стоит искус­ство?» (1961, № 10), «Несостоявшаяся встреча: Воспоминания о В. Серове» (1965, № 1), «Вдали от родины: Воспоминания о К. Коровине» (1965, № 6), «Памяти И. Билибина» (1966, № 8); неопубл. дослідж. «Техника офорта», «Техника гравюры на дереве и линолеуме», «И. Я. Билибин», мемуари «Книга скитаний». Деякі роботи зберігаються у Сімфероп. ХМ, НХМ (Київ).