МО́ЗОК Валерій Леонті­йович (09. 06. 1940, Полтава — 28. 12. 2008, там само) — живописець, графік. Заслужений художник України (1994). Обл. премія ім. П. Артеменка (1972). Член НСХУ (1973). Закін. Харків. худож.-пром. ін­ститут (1967; викл. С. Бесєдін, В. Сизиков, О. Хмельницький). Працював у Полтаві: у Худож. фонді; викл. інж.-буд. ін­ституту (1969–74) та пед. університету (1994–2008 — доцент); водночас — голова обл. організації СХУ (1993–95). Учасник обл., всеукр., зарубіж. мистецьких ви­ставок від 1954. Персон. — у Полтаві (1990, 2000, посмертна — 2010). Мальов. сангіною й вугі­л­лям порт­рети вирізняються майстер. від­творе­н­ням образів людей та їхніх індивід. рис. Для твор. манери М. характерні роз­судливо-філос. спрямува­н­ня, дотрима­н­ня засад соц­реалізму в 1960–70-х рр., наративність і дотрима­н­ня офіц. вимог у темат. картинах. Створював олійні пейзажі, натюрморти, порт­рети (з особливою автор. проникливістю) у реаліст. стилі. Деякі роботи зберігаються у Полтав. худож. і краєзн. музеях, Нац. музеї-заповід­нику укр. гончарства (смт Опішня Зіньків. р-ну), Миргород. краєзн. музеї, Лубен. і Дикан. галереях (усі — Полтав. обл.). Порт­рети М. створили А. Лавренко (2008), М. Під­горний (2001).