Мозоліївка

МОЗОЛІ́ЇВКА  — село Глобинського району Полтавської області. Підпорядк. Пронозів. сільс. раді. Знаходиться на лівому березі Кременчуцького водосховища, за бл. 20 км від райцентру, 15 км від смт Градизьк і 3 км від автомобіл. шляху нац. значення Бориспіль (Київ. обл.)–Маріуполь (Донец. обл.). Побл. села — частина Сулинського заказника (заг.-держ. значення, ландшафт.). Площа 3,195 км². За переписом насел. 2001, проживали 887 осіб; станом на 2016 — 660 осіб; переважно українці. Тут здавна існувало слов’ян. поселення. М. вперше згадується у писем. джерелах 1-ї пол. 17 ст. За легендами, назва походить від першого поселенця Мозоля. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1661–63 — у складі Кременчуц., 1663–67 — Чигирин., 1667–1781 — Лубен. полків; 1661–1782 — Чигирин-Дібров. сотні; 1781–96 — Київ. намісництва; 1796–1802 — Новорос., 1802–1920, 1922–25 — Полтав., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1781–96 — Градиз., 1796–1923 — Кременчуц. пов. 1792 збудована церква Воздвиження Чесного Хреста Господнього (нині діє однойм. парафія УПЦ МП). У 19 — на поч. 20 ст. — волос. центр. Станом на 1885 Мозоліїв. волость (1954 двори, 13 263 особи, з них у М. — відповідно 110 і 750) складалася з 37-ми сільс. громад і 45-ти поселень, з яких найбільшими були: Великий Узвіз (нині Пронозівка), Броварки, Шушелівка (нині Шушвалівка; обидва — Глобин. р-ну), Лебехівка, Миколаївка, Пугачівка, Чигирин-Дібровка (усі затоплені Кременчуц. водосховищем). Тоді ж у М. функціонувала церк.-парафіял. школа, щорічно збиралися 2 ярмарки, діяли 7 вітряних млинів; побл. села працювали селітр., цегел. і винокур. заводи. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — село Кременчуц. округи; 1932–37 — Харків., від 1937 — Полтав. обл.; 1923–62 — Градиз., від 1962 — Глобин. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від вересня 1941 до вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Наприкінці 1950-х рр. у зв’язку з утворенням Кременчуц. водосховища М. перенесено у пн.-сх. напрямку. Від старого села лишилася одна вулиця. За рад. часів у М. вирощували насіння різних рослин. Фахівці Інституту овочівництва та баштанництва (нині НААНУ, Харків. р-н) вивели сорт гарбуза Мозоліївський. До 2011 функціонувала заг.-осв. школа. Нині працює підрозділ с.-г. підприємства «Надія», є свиноферма. Діють клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Встановлено пам’ятник воїнам-землякам і воїнам-визволителям, які загинули під час 2-ї світової вій­ни.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю