Мойсівка

Визначення і загальна характеристика

МО́ЙСІВКА — село Драбівського ра­йону Черкаської області. Знаходиться на лівому березі р. Чумгак (притока Оржиці, бас. Дні­пра), за 20 км від райцентру та 1 км від смт Шрамківка. Площа 15,3 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 639 осіб; нині — 503 особи; пере­важно українці. У М. виявлено артефакти камʼяного віку. Село виникло в 2-й пол. 17 ст. Здавна тут проходив шлях із Прав­обереж­жя на Слобожанщину. За нар. пере­казами, назва походить від першого поселенця єврея Мойсі, який від­крив у цій місцевості, на серед. шляху від Пере­яслава до Пирятина, за­їжджий двір. 1781–1923 — у складі Пирятин. пов.; 1802–1925 — Полтав. губ. 1796 власниками М. стали поміщики Волховські, які 1804 збудували палац, а 1808 — Петропавлів. церкву (у готич. стилі, за основу взято принцип трьохпелюстк. центрич. храму з боковими напів­круглими баштами; нині памʼятка архітектури нац. значе­н­ня; діє громада УПЦ МП). У липні 1843 разом з Є. Гребінкою, який був хрещеником мойсів. поміщиків, тут гостював Т. Шевченко. Пізніше поет побував у Волховських ще кілька разів (у січні 1844 та 1846, востан­нє — влітку 1859). За пишні бали М. тоді називали Малоросійським Версалем. 1877 від­крито земську школу. 1912 М. пере­йшла в казен­ну власність. У маєтку роз­містили держ. установи та обладнали квартири для земських вчителів. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Тоді ж був зруйнований палац Волховських. 1923–25 — у складі Золотоніс., 1925–30 — Прилуц. округ; від лютого 1932 — Київ., від жовтня того ж року — Харків., від 1937 — Полтав., від 1954 — Черкас. обл. У різний час село входило до Ковалів., Бирлів. і Шрамків. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 59 осіб), за­знали сталін. ре­пресій. Від 18 вересня 1941 до 22 ве­ресня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. У М. — дитсадок; клуб, б-ка; фельдшер. пункт. Функціонують нар. фольклорно-автентич. колектив «Надія», жін. вокал. ансамбль «Горлиця» та дит. драм. гурток. Встановлено погру­д­дя Т. Шевченка, памʼятний знак жертвам голодомору 1932–33, обеліск Слави та памʼятник Неві­домому солдату на честь воїнів, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Серед видат. уродженців — поет М. Масло, фахівець у галузі будівництва, Герой України І. Даниленко.

Літ.: Щерба В. П. Над Чумгак-рікою. 1996; Його ж. З туману віків і днів учорашніх. 2007 (обидві — Драбів).

С. М. Щербина

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю