Мокієвська-Зубок Людмила Георгіївна

МОКІЄ́ВСЬКА-ЗУБО́К Людмила Георгіївна (грудень 1895, за ін. даними — 19. 01. 1896, Чернігів — 09. 03. 1919, побл. ст. Дебальцеве, нині місто Донец. обл., похов. у м. Куп’янськ, нині Харків. обл.) — революційна діячка. Була позашлюб. дочкою рев. діяча, чл. ЦК партії есерів Н. Биховського (по батькові записана за дідом). Закін. жін. гімназію в Чернігові (1912), навч. у С.-Петербур. психоневрол. інституті. Активна учасниця студент. рев. руху. 1917 вступила в союз есерів-максималістів (за рад. джерелами — у більшов. партію). В листопаді 1917 як емісар Військ.-рев. комітету відряджена у м. Катеринослав (нині Дніпро) для збору хліба для Петрограда (нині С.-Петербург) у пд. губерніях. Брала участь у підготовці та проведенні в місті зброй. повстання проти військ УЦР (виїжджала до Харкова для погодження плану з В. Антоновим-Овсієнком). Від лютого 1918 — командир бронепоїзда «3-й Брянский» (єдина відома у світі жінка — командир бронепоїзда), виготовленого на Брян. заводі (нині Дніпров. металург. завод); від кін. 1918 — командир бронепоїзда № 3 «Власть Советам», що під її командуванням вели бої з нім., гетьман. і білогвард. військами, придушували антибільшов. повстання у м. Ярославль (РФ). Загинула в бою з денікінцями.

Літ.: Коппэ О. Командир бронепоезда [Л. Мокиевская-Зубок, 1918–1919 гг.] // Мед. газ. 1974, 8 марта.

Т. М. Цимлякова