Мокрець
Визначення і загальна характеристика
МОКРЕ́ЦЬ — село Турійського району Волинської області. Мокрец. сільс. раді підпорядк. села Блаженик, Турія та Туропин. М. знаходиться вздовж автошляху Ковель–Володимир-Волинський, за 5 км від р. Турія (притока Припʼяті, бас. Дніпра), 12 км від райцентру та 3 км від залізнич. зупин. пункту Туропин. Площа 3,1 км2. За переписом насел. 2001, проживали 728 осіб; станом на 2018 — 740 осіб; переважно українці. У минулому ці землі входили до складу Київ. Русі, Волин., а потім — Галицько-Волин. князівств. Від 1340-х рр. — під владою Великого князівства Литовського, за Люблін. унією 1569 відійшли до Польщі. М. вперше згадується у писем. джерелах 1509. Назва походить від слова «мокрець», що в місц. говірці означає «мокра заболочена низовина». 1534 М. належав князю К. Заславському. За ревізією Володимир. замку 1545, село зазначене вже як власність князя А. Козики-Замлицького, який був зобовʼязаний утримувати та ремонтувати замк. вʼїзну вежу. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемирʼям 1667 та за умовами «Вічного миру» 1686 М. залишився в складі Польщі, після її 3-го поділу 1795 відійшов до Рос. імперії. У 19 ст. М. разом з присілками перейшов до графів Ронікерів і залишався в їхньому володінні до 1939. Наприкінці 19 ст. село належало до Верб. волості Володимир-Волин. пов.; у ньому був 141 двір, мешкали 604 особи, діяли церква Успіння Пресвятої Богородиці (збудована 1881; нині памʼятка архітектури місц. значення, належить громаді УПЦ МП) та церк.-парафіял. школа. Від 1915 до кін. 1918 — під контролем австро-угор., наприкінці 1918 — петлюрів., у серпні–вересні 1920 — більшов., від поч. 1919 до серпня 1920 та від вересня того ж року — польс. військ. За Ризьким мирним договором 1921 М. відійшов до Польщі. Від 1939 — у складі Волин. обл. УРСР. Багато жит. зазнали сталін. репресій. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Діяло рад. підпілля. Під час форсування Турії та в боях за Блаженик відзначилися Герої Рад. Союзу Ю. Солодов і В. Харламов. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. Нині функціонує Мокрец. лісництво (пл. лісу 4686,3 га). Від 1992 охороняється Мокрец. заказник (ліс., 898 га). У М. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка. 1948–2006 Мокрец. фельдшер.-акушер. пунктом завідував О. Васильчук, який здобув славу лікаря-діагноста серед людей з багатьох областей України. Після смерті на його честь перейменували гол. вулицю та відкрили памʼят. знак. Встановлено памʼятники рад. воїнам-визволителям і воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової війни. Є брат. могила 12-х вояків і 8 індивідуал. могил вояків ОУН–УПА.
Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (краєзн. слов. — від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 2. Вінніпег, 1986; Ярмолюк З. Про Турійськ і Турійський район. Лц., 2000; Його ж. Вверх по Турії. Лц., 2003.
В. І. Білик, П. С. Шудрук
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
