Молдавська автономна радянська соціалістична республіка

Визначення і загальна характеристика

МОЛДА́ВСЬКА АВТОНО́МНА РАДЯ́НСЬКА СОЦІАЛІСТИ́ЧНА РЕСПУ́БЛІКА — автономна республіка у складі УРСР. Існувала 1924–40. Офіц. назва до 1937 — Автономна Молдав. Соціаліст. Рад. Респ. у складі УСРР. Була штуч. політ. витвором, ін­спіров. Москвою у контекс­ті реанімації вже значно дис­кредитов. ідей «світ. революції». У такий спосіб більшов. керівництво намагалося радикалізувати прорад. на­строї в окупов. Румунією Бес­сарабії з метою її поверне­н­ня за наявності сприятливих умов і створе­н­ня геополіт. плацдарму для здійсне­н­ня прориву на балкан. напрямку. Актив. пропагандистом ідеї створе­н­ня на тер. укр. Придністровʼя молдов. автономії ви­ступав Г. Котовський, який із групою однодумців у лютому 1924 надіслав у ЦК РКП(б) і ЦК КП(б)У доповід­ну записку, в ній наголошував на тому, що на лівому березі Дністра компактно проживають від 500 до 800 тис. молдован і що створе­н­ня молдов. респ. могло б ві­ді­грати роль потуж. політико-пропагандист. чин­ника у роз­вʼязан­ні «бес­сараб. про­блеми». Не­зважаючи на заперече­н­ня наркома закордон. справ СРСР Г. Чичеріна, який доводив, що ново­утворе­н­ня лише посилить позицію румунів щодо Бес­сарабії і здатне активізувати їхні екс­пансіоніст. претензії, Кремль роз­почав кампанію за створе­н­ня автономії, залучивши до неї бес­сараб. біженців і румун. політ. емі­грантів, які проживали в Москві та УСРР. 7 березня 1924 політбюро ЦК КП(б)У ви­знало політ. доцільність утворе­н­ня автономії, але до остаточ. роз­вʼя­за­н­ня цього пита­н­ня вирішено повернутися після зʼясува­н­ня ситуації в регіоні. Тривали дебати й щодо форми забезпече­н­ня інтересів молдов. насел. (АР, автономна область, округ чи р-н). Оскільки в ході пере­вірки ви­яви­лося, що статист. дані про кількість молдован, пред­ставлені комісією Г. Котовського, завищені порівняно з офіц., політбюро ЦК КП(б)У 18 квітня 1924 ухвалило ріше­н­ня про недоцільність створе­н­ня автономії. Однак прийнята 29 липня 1924 по­станова ЦК РКП(б) містила категоричну вказівку ЦК КП(б)У ви­окремити молдов. насел. у спец. АР у складі УСРР і зобовʼязувала вже через місяць відзвітувати про хід від­повід. робіт. Ріше­н­ня про утворе­н­ня молдов. автономії на тер. Одес. і Поділ. губ., що прилягала до р. Дністер, ухвалено 12 жовтня 1924 на 3-й сесії ВУЦВК. До її складу уві­йшли 9 р-нів повністю і ще 5 — частково із заг. кількістю насел. 540 567 осіб (станом на 1925). З них сформовано 12 р-нів Автоном. Молдав. Соціаліст. Рад. Респ.: Ананьїв., Балтський, Бірзул., Григоріопол., Дубос­сар., Камʼян., Крутян., Олексіїв., Рибниц., Слободзей., Ставрів. (ліквід. 1925), Тираспол., хоча власне молдов. (з пере­важа­н­ням молдов. насел.) були лише 2 — Ананьїв. і Дубос­сарський. Первісно 582 насел. пункти обʼєд­нано в 126 сільрад, надалі адм.-територ. структура неодноразово змінювалася. Так, 1929 центр Крутян. р-ну пере­ведено у містечко Кодима (нині місто Одес. обл.) і р-н став Кодимським, 1935 м. Бірзула пере­йменов. у Котовськ (нині Подільськ Одес. обл.) і створ. ще 3 р-ни — Валегоцулів. (існував також 1923–30), Піщан. і Чорнянський. У Кон­ституції УСРР 1925 про утворе­н­ня молдов. автономії йшлося як про обʼ­єд­на­н­ня УСРР з молдов. народом на основі ви­зна­н­ня права всіх націй на самови­значе­н­ня до від­окремле­н­ня включно й непохитно виявленої волі молдов. народу до оформле­н­ня свого держ. буття в складі УСРР. Не без­доган­не у правовому від­ношен­ні (респ. обʼ­єд­нува­лася з народом), це формулюва­н­ня приховувало прагне­н­ня більшов. керівництва повернути собі права на Бес­сарабію. Тер. Автоном. Молдав. Соціаліст. Рад. Респ. становила 8,4 тис. км². За пере­писом 1926, тут проживало 572 300 осіб, серед них українців — 277 300 (48,5 %), молдован — 172 600 (30,1 %), росіян — 48 900 (8,7 %), євреїв — 48 600 (8,5 %), німців — 10 700 (1,9 %). Столиця — м. Балта (нині Одес. обл.), від 1929 — м. Тирасполь (нині Молдова). Де-юре до Автоном. Молдав. Соціаліст. Рад. Респ. включено тер. Бес­сарабії, її зх. кордоном ви­значено р. Прут. 19–23 квітня 1925 у Балті від­бувся 1-й Всемолдав. зʼїзд рад, на якому прийнято Кон­ституцію (затв. 10 травня 1925 9-м Всеукр. зʼїз­дом рад), обрано ЦВК у складі 65-ти чл. і 30-ти кандидатів. Верхов. органами автономії ви­значено Всемолдов. зʼїзд рад, у період між зʼ­їздами — ЦВК та його президію. ЦВК утворював Раду нар. комісарів у складі голови й наркомів, які очолювали необʼ­єд­нані (внутр. справ, охорони здоровʼя, земел. справ, нар. освіти, соц. забезпече­н­ня, юстиції) та обʼєд­­нані (внутр. торгівлі, праці, робітн.-селян. інспекції, фінансів, ради нар. господарства) наркомати. На правах обʼ­єд­наних наркоматів при РНК організов. статист. і держ. політ. управлі­н­ня. Автономія мала свого пред­ставника при укр. уряді з правом дорадчого голосу в усіх центр. органах УСРР. 6 січня 1938 над­звич. (2-й Всемолдов.) зʼїзд рад прийняв нову Кон­ституцію, у якій назву автономії замінено на Молдав. АРСР. Від­повід­но до Кон­ституції СРСР вищими органами влади ви­значені ВР Молдав. АРСР як єдиний законодав. орган респ., її Президія та уряд — Рада нар. комісарів Молдав. АРСР, органами держ. влади в р-нах, містах, селах, с-щах — ради депутатів трудящих. У Кон­ституції Молдав. АРСР 1938 вперше пере­рах. р-ни, з яких вона складалася: Ананьїв., Балт., Валегоцулів., Григоріопол., Дубос­сар., Камʼян., Кодим., Котов., Красноокнян., Піщан., Рибниц., Слободзей., Тираспол., Чорнян. і м. Тирасполь. Всередині автономії точилися гострі дис­кусії стосовно самоідентифікації молдован. 1932 ЦК КП(б)У роз­по­всюдив директиву про пере­веде­н­ня молдов. мови з кирилич. алфавіту на лат., проти чого різко ви­ступили т. зв. самобутники, які побоювалися посиле­н­ня румун. впливу. Їм протистояли т. зв. латинізатори, які вважали помилковим за­провадже­н­ня особливої, від­мін. від румун., молдов. мови. Спочатку вони домоглися змін молдов. алфавіту, але 1938 молдов. мову знову пере­ведено на кирилицю. Укр. влада, з огляду на геополіт. ситуацію, змушена була під­тримувати імідж автономії як високороз­винутого регіону, внаслідок чого Молдав. АРСР отримала досить сприятливі умови для при­скореного екон. і культур. роз­витку. 1939 тут діяли 343 пром. під­приємства й артілі, пере­важно легкої та харч. галузей. Обсяг пром. продукції зріс порівняно з 1913 у 33 рази (загалом в УРСР — у 7,3), але в економіці все ж пере­важав аграр. сектор. 1935 роз­почала роботу Тираспол. ТЕС. Працювали 504 школи (серед них 282 — з молдов. мовою викла­да­н­ня), 3 вищих і 9 спец. навч. закладів. Видавалося багато літ-ри (книги, газети) молдов. мовою, 1939 створ. НДІ історії, економіки, мови та літ-ри. Організовано молдов. муз.-драм., укр. і рос. драм. театри, муз. капелу, хорову капелу «Дойна». 1937 ви­окремилося молдов. від­діл. СКУ. Водночас молдов. автономія, як і ін. регіони Рад. України, по­страждала від проведе­н­ня насильниц. колективізації, роз­куркуле­н­ня, голодомору 1932–33, масових ре­пресій. Молдав. АРСР про­існувала до 2 серпня 1940, коли сесія ВР СРСР ухвалила закон про створе­н­ня Молдав. РСР. Її зх. частина з більшою частиною тер. Бес­сарабії уві­йшла до складу ново­утвор. союз. республіки. Колишні р-ни Молдав. АРСР — Ананьїв., Балт., Валегоцулів., Кодим., Котов., Красноокнян., Піщан., Чорнян. — залишилися у межах УРСР (нині у складі Вінн. та Одес. обл.). Входже­н­ня після роз­паду СРСР колиш. р-нів Молдав. АРСР — Слободзей., Тираспол., Дубос­сар., Рибниц., Камʼян., Григоріопол. — до складу неви­знаного Придністровʼя створює за­грозу стабільності на пд.-зх. кордоні України. Проти­стоя­н­ня між прорумун. налашт. молдов. елітами та більшістю насел. Придні­стровʼя, яке вилилося 1992 у етніч. конфлікт, триває донині, хоч і пере­йшло в латентну форму.

Літ.: Кон­ституція УСРР та АМСРР. Х., 1928; Кон­ституция (Основной Закон) Молдавской Автономной Советской Социалистической Республики. Тирасполь, 1938; Виленский Б. В. Образование Молдавской Советской Социалистической Республики. К., 1951; Начало большого пути: Сб. док. и мат. к 40-летию образования МАССР и соз­дания Ком­мунист. партии Молдавии. Кишинев, 1964; Лисенко В. Г. Утворе­н­ня і роз­виток Молдавської АРСР у складі УРСР (1920–1940 рр.) // УІЖ. 1974. № 9; Репида А. В. Образование Молдавской ССР. Кишинев, 1983; Бес­сарабский во­прос и образование Приднестровской Молдавской Республики: Сб. офиц. док. Тирасполь, 1993; Боєчко В. та ін. Кордони України: історична ретро­спектива та сучасний стан. К., 1994; Сергійчук В. Етнічні межі і державний кордон України. К., 2000; Галущенко О. Население Молдавской АССР (1924–1940 гг.). Кишинев, 2001; E. Negru. Politica etno­­culturala în R.A.S.S. Moldoveneasca (1924–1940). Chisinau, 2003; Галущенко О. Как создавалась республика на Днестре (К 80-летию МАССР) // Ежегод. истор. альм. Приднестровья. Тирасполь, 2004. № 8.

Я. В. Верменич

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю