Молдова

Визначення і загальна характеристика

МОЛДО́ВА, Республіка Молдова (Moldova, Republica Moldova) — держава в Центральній Європі, на пів­нічному сході Балканcького пів­острова. Межує на Пн. Зх. і Пд. Зх. з Румунією (довж. кордону 684 км), на Пн. — з Чернів., на Пн. Сх. — з Вінн., на Сх., Пд. Сх. і Пд. — з Одес. областями (протяжність кордону з Україною 1222 км). Площа 33 843,5 км². Насел. 3547,5 тис. осіб (з урахува­н­ням адм.-територ. одиниць Лів­обереж­жя Дністра, 2018): молдован — 75,8 %, українців — 8,4 %, росіян — 5,9 %, ґаґаузів — 4,4 %, румунів — 2,2 %, болгар — 1,9 %, циганів — 0,4 %, євреїв — 0,1 %. Столиця — Кишинів (814,1 тис. осіб). Найбільші міста: Бендери (91,8 тис. осіб), Бєльці (128 тис. осіб), Тирасполь (149 тис. осіб). Адм. поділ: 32 р-ни, 13 муніципіїв, Автономне територ. утворе­н­ня Ґаґауз Єрі (від 1994) та адм.-територ. одиниці Лів­обереж­жя Дністра з особл. правовим статусом (1990 проголошено неви­знану Придністровську Молдавську Республіку). Офіц. мова — румунська. Серед вірян православні складають 98 %, баптисти — 0,97 %, адвентисти — 0,4 %, юдеї та католики — по 0,1 %. Держ. устрій — парламент. республіка. Глава держави — президент (від 2016 — І. Додон), якого обирають на 4 р. Найвищий законодав. орган — Парламент (однопалат.). Грош. одиниця — молд. лей. М. — чл. ОБСЄ, ООН, СНД, МВФ, СОТ. Назва «М.» походить від однойм. річки, що протікає тер. сучас. Румунії, долина якої була політ. центром ран­нього Молд. князівства. Археол. памʼятки під­тверджують існува­н­ня на тер. М. поселень ще в епоху пізнього палеоліту (бл. 500 тис. р. тому). На межі 5–4 тис. до н. е. тут сформовано кукутень-трипіл. культуру. У 6–1 ст. до н. е. набула пошире­н­ня цивілізація гето-даків. 105 р. до н. е. місц. насел. було романізоване внаслідок завоюва­н­ня Дакії римлянами. У 271 р. після виведе­н­ня рим. легіонів на цій тер. роз­почалася епоха «великого пере­селе­н­ня народів», що завершилася 1359 утворе­н­ням незалеж. Молд. князівства на чолі з Бог­даном І. Найбільшого роз­квіту князівство досягло за часів правлі­н­ня Штефана Великого. 1812 сх. частина М. Бес­сарабія, що знаходилася між Прутом і Дні­стром, за рос.-турец. мирним договором ві­ді­йшла до Рос. імперії; 1918–40, 1941–44 — у складі Румун. королівства, 1940–41, 1944–91 — СРСР. 1924 на території України утвор. Молдавську Автономну Радянську Соціалістичну Республіку. 1940 створ. Молд. РСР, до якої уві­йшла частина лів­обереж. р-нів колиш. Молд. АРСР. 27 серпня 1991 М. проголосила незалежність. 2014 укладено Угоду про асоціацію з ЄС. М. належить до групи країн бас. Чорного моря, до­ступ до якого мор. шляхом можливий через Дністровський лиман і Дунай. Рельєф — горбиста рівнина, що має нахил з Пн. Зх. на Пд. Сх. із серед. вис. 147 м над р. м. Центр. частину за­ймає Центр.-Молд. (Кодринська) височина з макс. вис. 429,5 м над р. м. і ландшафтом з посіченими долинами, балками, ярами та крутими схилами. Ероз. та зсувні процеси, а також неотектон. рухи при­звели до формува­н­ня гиртопів. На тер. М. — 5 заповід­ників (заг. пл. бл. 19,4 тис. га): Кодру, Педуря Домняске, Плаюл Фагулуй, Пру­тул-де-Жос, Ягорлик. Осн. корисні копалини: вапняк, крейда, гіпс, глина, пісок, піщаник, бентоніт, трепел та діатоміт, які використовують у буд-ві, харч., хім., металург. пром-стях. Є невеликі родовища лігніту, нафти і природ. газу. Клімат помірно континентальний. Характерні тривалий без­мороз. період, коротка мʼяка зима, спекотне літо, обмежена кількість опадів. Середньорічна температура повітря збільшується від +8–9 °C на Пн. до +10–11 °C на Пд.; кількість опадів становить 600–650 мм на Пн. і в центрі та 500–550 мм на Пд. та Пд. Сх. Гідрол. мережа складається з понад 3 тис. великих і малих річок (10 з них мають довж. понад 100 км). Гол. річки: Дністер, Прут, Реут, Когильник, Бик, Ботна. Є бл. 60 природ. озер, 3 тис. ставків і водо­сховищ. Найбільші озера: Белеу, Бик, Драчеле, Ротунда, Рошу; водо­сховища: Костешть-Стинка, Дубесар, Кучурган, Тараклія та ін. У М. є бл. 2200 природ. джерел, досліджено бл. 20 родовищ мінерал. вод, що містять такі лікув. компоненти, як сульфіди, йод, бром, бор і радон. Флора різноманітна, охоп­лює понад 5500 видів. Ліси (здебільшого листяні) за­ймають бл. 11 % тер. країни. Серед осн. місц. видів дерев — дуби звичайний, скельний та пухнастий, ясен і граб звичайні, вʼяз гладкий, явір, липа серцеподібна, береза бородавчаста та бук європейський. Фауна пред­ставлена понад 15,5 тис. видів тварин, серед яких — косуля, вовк, лисиця, дикий кабан, кролик, їжак, бурозубка звичайна, кажан, кріт європейський, полівки руда й звичайна, куниця камʼя­на, ховрахи європейський і крапчастий, заєць-русак, борсук, ласка. ВВП становить 7,9 млрд дол. США (2014). Основні галузі економіки: с. госп-во (вино­градарство, садівництво, овочівництво, вирощува­н­ня пшениці та ін. зерн. культур), пере­робна пром-сть (виготовле­н­ня консервів, цукру, олії), між­нар. вантажні пере­везе­н­ня автомоб., залізнич. і мор. транс­портом, будівництво, виробництво електро­енергії. 2014 заг. обсяг зовн. торгівлі склав 7,66 млрд дол. США: екс­порт — 2,34 млрд, імпорт — 5,32 млрд. Торг. партнери: Румунія, Україна, РФ, Італія, Німеч­чина, Білорусь, Китай. Турист. міста: Кишинів, Бендери, Сороки, Оргей із середньовіч. м. Старий Оргей, а також курорт Вадул-луй-Воде на узбереж­жі Дністра. У М. — найбільші в Європі винні під­вали Крікова та Малі Мілешти, ві­домі монастир Хинку, Ке­пріан. Свято-Успен. монастир, Жабський монастир Святого Вознесі­н­ня Господнього, Сахарнян. Святотроїц. монастир. У м-ках Камʼянка, Калараш і Кахул — низка санаторіїв. Функціонують 35 закладів вищої освіти: Академія МВС, Академія музики, театру й образотвор. мистецтв, Держ. ін­ститут між­нар. від­носин, Держ. університет фізкультури та спорту, Держ. аграр. університет, Між­нар. незалеж. університет, Молд. університет, Тех. університет, Держ. університет медицини та фармації (усі — Кишинів), Придні­пров. університет (Тирасполь) та ін. Є Нац. худож. музей, Нац. музей етно­графії та природн. історії, Нац. музей історії М. (усі — Кишинів). До світ. спадщини ЮНЕСКО занесено геодез. пункт Дуга Струве в с. Рудь Сороц. р-ну. 21 грудня 1991 Україна ви­знала незалежність М., 27 грудня того ж року М. ви­знала незалежність України. 10 березня 1992 встановлено дипломат. від­носини між Україною і М. 23 жовтня того ж року від­бувся перший офіц. візит Президента України Л. Кравчука до М., під час якого під­писано Договір про добросусідство, дружбу й спів­робітництво. Від 1993 діють Посольство України в М. (Кишинів) та Посольство М. в Україні (Київ). Консульство М. в Україні знаходиться в Одесі, Консульство України в М. — у м. Бєльці. 2014 Україну двічі від­відав молд. премʼєр-міністр Ю. Лянке. У тому ж році з офіц. візитом у М. побував Президент України П. Порошенко. Нині договірно-правова база укр.-молд. від­носин нараховує понад 150 чин­них між­нар. договорів, серед яких — Консул. конвенція (1995) та Договір про держ. кордон (1999). У рамках між­регіон. спів­праці створ. єврорегіони «Нижній Дунай» (1998), «Верх­ній Прут» (2000), «Дністер» (2012). Торг.-екон. спів­робітництво регулює Між­уряд. укр.-молд. змішана комісія. 2017 заг. товарообіг між Україною та М. склав 885,1 млн дол. США, зокрема обсяг торгівлі товарами — 814,3 млн дол. США (екс­порт — 707,6 млн, імпорт — 106,7 млн), послугами — 70,8 млн дол. США (від­повід­но — 39,1 млн і 31,7 млн). Осн. стат­ті укр. екс­порту — нафто­продукти, пшеничне борошно, цигарки, вугі­л­ля, метало­продукція, електро­енергія; імпорту — вино­градне вино, соняшник. насі­н­ня, етил. спирт, тютюн. Україна з М. спів­працює в наук.-тех. та культурно-гуманітар. сферах від­повід­но до Між­уряд. угоди про спів­робітництво в галузі освіти, науки та культури (1999), Договору про спів­робітництво між НАНУ і Молд. АН (1996) та низки ін. угод, укладених між наук. установами держав, зокрема Угоди про спів­робітництво у галузі культури між Мін-вом культури і мистецтв України та Мін-вом культури М. (2001), Угод між урядами двох країн про спів­робітництво в галузі туризму (2006), про взаємне ви­зна­н­ня й еквівалентність документів про освіту і вчені зва­н­ня (2008), про спів­робітництво в галузі молодіж. політики (2010). У 2016 під­писано Протокол між Мін-вом освіти й науки України та Мін-вом освіти М. про спів­робітництво у галузі науки й освіти на 2016–17, 2017–18 та 2018–19. Від 1924 багато вихідців з М. навч. у закладах вищої освіти України, чимало молд. науковців навч. в аспірантурі чи захищали наук. ступені в цих закладах, а також в академ. н.-д. установах, зокрема перший ректор Кишинів. мед. ін­ституту І. Сорочан. Почес. чл. Молд. АН стали Б. Патон, В. Гончарук, С. Андронаті, К. Ющенко, С. Семчинський; академік Г. Дука став почес. чл. НАНУ. 2008 Енциклопедичних досліджень Ін­ститут НАНУ роз­почав спів­працю з Ін­ститутом енциклопед. дослідж. Молд. АН (реорганіз. 2014 в наук. бібліотеку ім. А. Лупана Міністерства освіти, культури і дослідж. М.) у галузі енциклопед. досліджень. У М. традиційно організовують спільно з місц. укр. громад. організаціями заходи з від­значе­н­ня держ. свят та ви­знач. подій в історії України, зокрема Дня Соборності, роковин Чорнобил. аварії, Днів словʼян. писемності та культури, річниці Кон­ституції, вшанува­н­ня Дня памʼяті жертв голодомору в Україні та ін. 2014 у рамках проголошеного ЮНЕСКО року Т. Шевченка проведено низку су­спільно-культур. заходів, від­крито Театр-музей Т. Шевченка в Тираспол. укр. ліцеї-комплексі. Укр. родова знать часто мала династичні звʼязки з молд. зна­т­тю, зокрема найбільш ві­домим був шлюб Т. Хмельницького, сина Б. Хмельницького, з Руксандою, дочкою молд. князя Василя Лупу. У М. народився видат. богослов, митрополит Київський Петро Могила. Знач. внесок у роз­виток молд. православʼя зробив виходець з України П. Величковський. За Всесоюз. пере­писом насел. 1989, українці за­ймали 2-е м. за кількістю етносу в М. і становили 602,6 тис. осіб (13,8 %). 2004 мешкали 282,4 тис. (8,4 %), 2014 — 181 тис. українців. На Лів­обереж­жі Дністра вони складають бл. третини насел. (178 тис. осіб, або 28,9 %). З роз­колом М. від­бувся і поділ українства на дві громади. Закон М. «Про функціонува­н­ня мов» (1989) гарантує викори­ста­н­ня укр. та ін. мов нац. меншин для задоволе­н­ня нац.-культур. потреб. 1991 ви­дано указ «Про заходи щодо забезпече­н­ня роз­витку української національної культури в республіці», 2003 схвалено «Концепцію державної національної політики Республіки Молдова», офіц. статус української мови ви­знано на Лів­обереж­жі. У Прав­обереж. М. укр. мові гарантовано держ. під­тримку поряд з мовами ін. етніч. меншин. Нині на Прав­обереж­жі М. функціонує 9 від­носно великих укр. етнокультур. громад. організацій (одна у м. Бєльці, решта — у Кишиневі). Діють Укр. громада, Спілка українців, Товариство україн­ської культури, Жін. громада українок, товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка, благодій. фонд профес. художників та укр. нар. майстрів «Від­родже­н­ня», спілка українців «Заповіт» (м. Бєльці), асоц. укр. молоді «Злагода», асоц. «Квітучий край», Громада українців ім. Петра Могили (має статус Кишинів. міської організації). На Нац. телебачен­ні М. щотижня виходить в ефір про­грама «Світанок», а на Нац. радіо — україномов. радіожурнал «Від­родже­н­ня». У Придністров. регіоні діє Українців Придні­стровʼя Спілка ім. О. Бута, якій під­порядковано 8 рай. т-в укр. культури: Камʼян. ім. Т. Шевченка, Рибниц. «Поді­л­ля», Григоріопол. «Стожари», Слободзейське, а також міські товариства — Тираспол. «Червона кали­на», Бендер. «Вітчизна», Дністров. «Пролісок». 2004 створ. Респ. громад. організацію «Укр­просвіта» ім. Т. Шевченка, що має мережу рай. і міських від­ділень. Спілка українців «Заповіт» видає україномовну г. «Рідне слово» (щомісяця) та тижневик укр. громади Придністровʼя «Гомін». Укр. мову ви­вчають у понад 50-ти навч. закладах М., зокрема у ліцеях ім. М. Ко­­цюбинського, ім. І. Нечуя-Левицького, ім. Петра Могили, школі № 8 ім. Т. Шевченка (усі — Кишинів). При Кишинів. православ. храмі рівно­апостол. князя Володимира діє укр. неділ. школа, якою опікується Товариство укр. культури в М. У Придністров. регіоні статус офіц. мови надається молдовській (на основі кирилиці), рос. та українській. У регіоні функціонують 179 держ. шкіл, з яких 124 рос., 33 молд., 15 рос.-молд. Лише у 6-ти навч. закладах (Тирасполь, Бендери, Рибниця, Ка­мʼян­ка) навч. проводиться українською мовою. Є також 4 рос.-укр. школи (Тирасполь, Дубос­сари, Камʼян. р-н). На Лів­обереж­жі Дністра викла­да­н­ня українською мовою здійснюється у Тираспол. укр. ліцеї-комплексі, гімназії № 3 (Бендери), укр. школі № 1 з ліцей. класами (Рибниця). Від­повід­но до бюджет. про­грами «Заходи щодо під­тримки звʼязків з українцями, які проживають за межами України», 2008–10 встановлено памʼятник Т. Шевченку в м. Камʼянка, памʼятний знак на честь 300-річчя Кон­ституції П. Орлика та погру­д­дя геть­мана І. Мазепи у військ.-істор. мемор. комплексі «Бендерська фортеця», мемор. дошки на честь П. Величковського, М. Гоголя, Марка Вовчка, В. Сухомлинського у від­повід. навч. закладах. Із М. повʼязана діяльність літературо­знавця, письмен­ника, академік Молд. АН К. Поповича, ґрунто­­знавця М. Волощука, гео­графа В. Гуцуляка, фахівців у галузі вино­градарства та плодівництва М. Журавля і Г. Каблучка, зоотехніка О. Ренсевича; історика В. Кожухаря та педагога К. Кожухар, археолога В. Куриленка; пере­кладача Г. Кочура; письмен­ників В. Левицького, Б. Шлапака; художників І. Авраменка, Є. Осередчука, І. Бебаха, О. Гуцу, скульпторів Д. Горшковського, А. Ковер­ка, різьбяра С. Бзунька; арх. Г. Готгельфа; актрис Д. Дарієнко, О. Ільїної; дипломатів В. Бойка, І. Гнатишина.

Літ.: Харишин М. В. Про основні напрямки забезпече­н­ня культурно-національних, освітянських та інформаційних про­блем молдаван в Україні // Українці в Молдові, молдавани в Україні: етно-соц. процеси: Мат. Між­нар. конф. 2009; Степанов В. П. Грани идентичностей: Этнограж­данские процес­сы в среде на­­циональных меньшинств Республики Молдова на примере украинского населения (1989–2009 гг.). 2010; D. М. Drag­nev, C. M. Manolache, I. V. Xenofontov. Republica Moldova — 25 de ani. Repere istorice. Istoria științei. 2016 (усі — Кишинів).

М. В. Харишин

Молдовська література (М. л.) бере поч. з усної нар. творчості: календарна й родин­на обряд. поезія («Плугушорул»), казки, героїч. епос («Гідра», «Тома Алімош», «Богатир Груя Грозован», «Міхул Копілул», «Кодряну», «Корбя»), балади («Сонце і місяць», «Багач і бідняк», «Долка»), істор. пісні, ліричні пісні-дойни. Перші памʼят­ки писемності зʼявилися на межі 9–10 ст. церк.-словʼян. (середньоболгар.) мовою, яка до 17 ст. була офіц. мовою Церкви й держави, а також літ. мовою («Житіє святого Іоан­на Нового», проповіді церк. діяча і письмен­ника Григорія Цамблака, анонімні літописи 15–16 ст., літописи Макарія, Єфтимія, Азарія 16 ст.). Першу друк. книгу «Cazania» («Каза­н­ня») — памʼятку друкар. мистецтва й літ-ри Молдови 17 ст. — видав 1643 молд. і румун. культур. та громад. діяч митрополит Варлаам (Моцок), його на­ступник Дософтей (Баріла) пере­клав тогочас. літ. мовою і видав «Psaltirea în versuri» («Псалтир у віршах», 1673), «Viaţa şi petriaceria sfinţilor» («Житія і дія­н­ня святих», т. 1–4, 1682–86; обидва — Ясси) тощо. М. л. роз­вивалася у тісному звʼяз­ку з літ-рами пд.-словʼян. і укр. народів. У 17–18 ст. творили ві­домі літописці Ґриґоре Уреке, Мирон Костін, Йон Некулче; в їхніх працях часто згадуються істор. події в Україні. Досягне­н­ням молд. науки та літ-ри стала діяльність ученого Ніколае Мілеску-Спетару (Спафарія) — автора багатьох праць з історії літ-ри, права, філософії. Вершиною М. л. 18 ст. є творчість молд. ученого-енциклопедиста, письмен­ника Дмит­рія Кантеміра — автора першого молд. роману «Istoria ieroglifică» («Ієрогліфічна історія», 1704–05; вид. 1883), праці «Descrierea Mol­dovei» («Опис Молдавії», 1716) тощо. На поч. 19 ст. певний внесок у роз­виток літ-ри зробили поети Н. Дімакі, А. Белдіман, К. Конакі та ін. Багату спадщину залишив письмен­ник, громад. і культур. діяч, просвітитель Ґ. Асакі, який також звертався до укр. теми в своїх творах. Зокрема, в істор. романі «Ruxanda Prinţesă» («Принцеса Руксанда», 1841) описує шлюб сина Б. Хмельницького Тимоша і дочки молд. князя Василя Лупу, в істор. нарисі «Ma­­zepa în Moldova» («Мазепа в Молдові», 1859) він із симпатією зображує Б. Хмельницького та І. Мазепу — борців за свободу та незалежність України. Утвердили нові жанри, започаткували школи й течії в М. л. байкар А. Доніч, письмен­ник К. Негруц­ці — автор істор. повісті «Alexandru Lăpuşneanul» («Александру Лепушняну», 1840), спрямов. проти соц. не­справедливості, що панувала в М., письмен­ник, фольклорист і громад. діяч В. Александрі, письмен­ник і учений Б. Хашдеу. Вони активно роз­ширювали тематику, жанр. роз­маї­т­тя нац. літ-ри. Найви­знач­ніша по­стать цього періоду — М. Емінеску, один з видат. пред­ставників європ. романтизму в літературі М. і Румунії, автор багатьох лірич. поезій, лірико-епіч. поем, філос. прози (новела «Sărmanul Dionis» / «Бідний Діоніс», 1872, тощо). Нац. реаліст. проза досягла однієї зі своїх вершин у творчості письмен­ника Й. Крян­ґе. Його кн. «Amintiri din copilărie» («Спогади про дитинство», ч. 1–4, 1880–92) і казки (1875–77, 1898) втілюють віковий досвід народу, насичені невичерп. гумором і нар. мудрістю, за якою вгадується сповнене гіркоти й турбот життя селянства. Помітну роль у роз­витку М. л. ві­діграли ж. «Dacia literară» («Літературна Дакія», від 1840), «Convorbiri literare» («Літературні бесіди», від 1867), «Con­temporanul» («Сучасник», 1881–91). Після утворе­н­ня на придністров. землях України 1924 Молд. АРСР у літературу влилася нова плеяда письмен­ників — Ф. Малай, Д. Мілев, М. Андрієску, Н. Марков, Н. Кабак, Й. Канна та ін. У Бес­сарабії в цей час стали ві­домими письмен­ники М. Костенко, Є. Буков, А. Лупан, Дж. Менюк, Б. Істру та ін. У їхніх творах від­бито події тодіш. молд. дійсності. У післявоєн. період, використовуючи досвід укр. літ-ри, молд. письмен­ники Є. Буков, П. Дарієнко, Й. Канна, П. Крученюк, А. Лупан, Ф. Пономар та ін. творили романи, істор., ліричні, комедійні та етико-морал. пʼєси, на літ. ниві зʼявилися прозаїки Й. Балцан, А. Гужель, В. Рошка, А. Бусу­йок, С. Ванґелі, П. Міхня, П. Задні­пру, поети Д. Матковський, П. Боцу, П. Кераре, Л. Даміан, В. Телеуке, Ґ. Вієру, А. Чиботару, Е. Лотяну. Глибокий ліризм, тонке психол. від­чу­т­тя світу, під­несеність характерні для творчості багатьох поетів цього поколі­н­ня. Помітне зро­ста­н­ня писем. майстерності, глибоке проникне­н­ня у внутр. світ героїв, ліризація худож. пейзажу від­бувалися у 2-й пол. 1950-х — 1-й пол. 1960-х pp. Серед кращих творів цього часу — зб. оповідань «Frunze de dor» («Листя журби», 1957) та роман-дилогія «Povara bunătăţii noastre» / «Тягар доброти нашої» (ч. 1 — «Balade din cîmpie» / «Степові балади», 1963; ч. 2 — «Povara bunătăţii noastre», 1968) Й. Друце, романи «Oameni şi destine» («Люди і долі», 1959) А. Шалар, «Podurile» («Мости») Й. Чобану, «Singur în faţa dra­gostei» («Віч-на-віч з любовʼю») А. Бусу­йока, «Zbor frînt» («Пере­рваний політ»; усі — 1966) В. Беш­ляґе тощо. Споріднені із цією прозою твори В. Йовіце, В. Васілаке, О. Маріната. Ліризм і філософічність, нац. та європ. традиції по­­єд­нуються у віршах Н. Єсінеску, А. Чиботару, П. Дудника, Н. Дабіжа, А. Сучевяну, Л. Ларі, Ю. Філіпа, Н. Жосу, В. Романчука. У роз­витку драматургії чільне місце посіли пʼєси «Lumina» («Світло», 1948) А. Лупана, «Dunărea zbu­ciumată» («Дунай, що вирує», 1957) Є. Букова, «Amarul iubirii» («Гіркота коха­н­ня», 1958) Л. Корняну, «Roata vremii» («Колесо часу», 1959) Анни Лупан, «Copii şi merele» («Діти і яблука», 1961) К. Кондрі. У 1970–80-і pp. M. л. збагатилася вагомими проз. творами: романи «Unchiul din Paris» («Мій паризький дядько», 1973) А. Бусу­йока, «Cucoara» («Кокоара», 1975) і «Podgorenii» («Під­горяни», 1982) Й. Чобану, «Vârsta de argint» («Срібний вік», 1979) В. Малевої та ін. Популярності набули вірші Ґ. Віє­ру (зб. «Aproape» / «Близьке», 1974; «Fiindcă iubesc» / «Тому що люб­лю», 1980; «Taina care mă apără» / «Таємниця, яка мене захищає», 1983 тощо) і драматургія Й. Друце (пʼєси «Casa Mare» / «Каса маре», 1959; «Doina» / «Дойна», 1971; «Păsările Tinereţii noastre» / «Птахи нашої молодості», 1972; «Sfânta sfintelor» / «Святая святих», 1977). Від­чут. внесок в організацію роботи СП Молдови, роз­виток літературо­знавства і літ. критики зробили М. Чімпой, Х. Корбу, С. Чиботару, Н. Білецький. Проф. Й. Осадченко видав моно­графію про молд.-укр. літ. звʼяз­ки. Плідно працювали російсько­мовні літератори: прозаїки С. Пасько, Г. Успенський, Ю. Греков, С. Шапошникова, Г. Немчинов, Г. Скверенко, Л. Латьєва, Д. Ольченко, М. Хазін; поети К. Шишкан, Б. Маріан, В. Ізмайлов, А. Коркіна та ін. Але на поч. 21 ст. рос. автори виявилися майже всі виключені з офіц. культур. життя республіки. У період роз­паду СРСР багато рос. письмен­ників виїхали з М. Сформувалася й молода ґаґаузомовна література — Д. Кара-Чобан (окремі його твори пере­кладені українською мовою), Д. Танасоглу, С. Кур­оглу, М. Бабоглу, М. Кьосе, К. Крецу, Г. Гайдаржі, П. Чеботар, С. Булгару, Ф. Маріноглу та ін. Література М. поповнилася й творами письмен­ників, які пишуть болгар. мовою. Укр. мовою писав К. Попович (роман «Бентежний світанок», 1983), який зробив знач. внесок у роз­будову україно­знавства та україномов. літ. процесу на теренах М. Традиції євр. літ-ри в М. продовжували І. Шрайбман, Б. Сандлер, М. Лемстер. Від 1940 діє СП Молдови. Серед літ. часописів — ж. «Нистру» («Дністер», засн. 1932; до 1957 — «Октомбрие» / «Жовтень»), «Молдова» (1966), «Кодры» (1968), «Contafort. Revistă de cultură și dialog inte­lec­tual» (1993). Давніми є молд.-укр. літ. звʼязки, що зумовлено історично. На тер. М. та України живуть значні етнічні групи обох народів. По­стійні контакти по­значилися на їхньому фольклорі (молд. легенда про укр. пасічника Яцька; укр. нар. пісня-балада «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш», героєм якої є молд. господар Штефан Великий, та ін.). Від­ображен­ню подій давнини М. в укр. пісен. творчості присвяч. роз­відка «Звʼязок української народної поезії з румунською історією» Б. Хашдеу (1898). Спільною для обох народів спадщиною стала низка лірич. пісень («За­грай ми, цигане старий...» — «Семь кинць, кобзар бетрин чева...»; «Коню, коню, сивий коню...» — «Мургу, мургу, мургулєц...»), легенди і пере­кази про нар. месників Олексу Довбуша, Штефана Бужора, Івоніку Дарія тощо. Частина молд. грамот кін. 14 — поч. 17 ст. написана староукраїнською літературною мовою, вони є важливим джерелом історії М. та історії української мови. Діяльність Григорія Цамблака повʼязана з Україною та М. Зі Львова та Києва надходили книги, частину яких друкували спеціально для М. («Октоїх», Л., 1630; «Тріодіон», К., 1631 та ін.). За допомогою Київ. академії в Яссах засн. Словʼяно-греко-лат. академію (1640), першу в М. друкарню (1641), де спільними зуси­л­лями митрополита Варлаама, київ. друкарів і гравера Іллі побачила світ славнозвісна книга «Каза­н­ня» (1643). Але й після цього окремі молд. книги друкували в Україні, зокрема пере­клади Дософтея. Діячем культури укр. і молд. народів був Петро Могила. 1870–85 у Сучаві (Пн. М. — Пд. Буковина, нині Румунія) мешкав Микола Устиянович — укр. поет і громад. діяч, організатор Собору руських учених, автор слів пісні «Верховино, світку ти наш». Багато зробили для пошире­н­ня освіти в М. у 18 ст. вихідці з України, вихованці Київ. академії Паїсій Величковський і Варталомей Мезеряну (молд. митрополит), друкар і гравер М. Стрельбицький та ін. Сприяли цьому і праці Мелетія Смотрицького («Грам­матіки словенския правилное синтагма...»), Памва Беринди («Лексіконъ славенорос­скій и именъ тлъкованіє»), Сильвестра Косова («Патерикон, або Житія святих печерських отців...») тощо, а також на­друк. у молд. пере­кладі зб. проповід­ей «Ключъ разумѣнія...» (1678) і зб. легенд «Небо новоє» (1787) Іоаникія Галятовського, поширений у 12-ти рукопис. списках «Синопсис» (кін. 17 — поч. 18 ст.). На­прикінці 16 — на поч. 17 ст. православна М. надавала значну морал. та матеріал. під­тримку Ставропігій. братству у Львові, чимало молдован були його членами, навч. у його школах. Молд.-укр. взаємини висвітлювали літописці Ґриґоре Уреке (участь укр. козаків у вій­ні М. проти Туреч­чини 1574 тощо), Мирон Костін (тенденційно про битви під Хотином та Берестечком тощо), Йон Некулче (пере­бува­н­ня в Україні Дмитрія Кантеміра), Н. Костін (ви­ступ укр. геть­мана І. Мазепи проти рос. зверх­ності), а також укр. літописи Самовидця, Григорія Грабянки, Самійла Величка. Роз­діл з укр. козац. літопису Леонтія Боболинського «О Ивонѣ, господару Волоском» пере­клав і опублікував 1860 Б. Хашдеу. Від 19 ст. молд.-укр. літ. звʼязки дедалі роз­ширюються, збагачуються. Низка молд. письмен­ників і діячів культури навч. в Україні: у Харків. університеті — А. Хашдеу, Б. Хашдеу; у вузах Києва — Ф. Скрібан (автор кількох віршів про Київ), академік Ш. Чобану, О. Матеєвич. А. Хашдеу належав до гуртка І. Срезневського, був серед перших збирачів укр. фольклору, дослідників і популяризаторів спадщини Г. Сковороди. Його брат Б. Хашдеу записував укр. пісні та легенди, які були важливим джерелом у його дослідже­н­нях. Високо цінував укр. нар. пісню Ґ. Асакі, присвятив їй ст. «Cazacii» («Козаки», 1842). Автор, захоплений укр. піснею, називав козаків «мужнім народом». Укр. істор. та соц. пісні для нього — політ. прояви і проголоше­н­ня боротьби народу, він під­креслював, що ці пісні завжди надихають козаків на дух незалежності й хоробрості. Про Україну та її мальовничі міста Ґ. Асакі з лю­бовʼю описав у нарисах «Zâlnecul călătorului moldovean» («Щоден­ник молдовських мандрівників», 1830) та «Lvov» («Львів», 1866). В. Александрі на основі пісні «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш» створив одну з кращих своїх балад «Ștefan și Dunărea» («Штефан і Дунай», 1873). У свою чергу укр. письмен­ники виявляли зацікавле­н­ня молд. пісен. фольклором. Його збирав і публікував (у пере­кладі) І. Срезневський, перші публікації молд. пісень в оригіналі належать С. Карпенкові (у зб. «Васильківський соловей Київської України. Альбом малоросійський музикальний», 1858; 1862). До молд. фольклору зверталися М. Драгоманов, І. Франко, який здійснив і пере­клад нар. легенди «Майстер Манолє» (1912). У літературі обох народів набули пошире­н­ня теми, повʼязані зі спільним істор. минулим, — «Свирговський» Т. Падури (1829), «Іван Під­кова» Т. Шевченка та ін. Здійснювали широке взаємне освоє­н­ня літ. на­дбань. У М. ви­дано пере­клади багатьох укр. письмен­ників — Т. Шевченка, Лесі Українки, М. Коцюбинського, І. Франка, П. Тичини, Остапа Вишні, О. Гончара, І. Драча та ін. В укр. пере­кладі опубл., зокрема, зб. «Молдавські прислівʼя та приказки» (1969), «Молдавські народні казки» (1971), літ. антології «Молдавія» (1953), «Весняні кодри» (1973), «Голоси Молдавії» (1977), «Мелодії кодр» (1984), «Сучасна молдавська повість» (1985), «Від­лу­н­ня» (2015; усі — Київ), збірки та окремі твори багатьох ви­знач. письмен­ників М. («Поезії» М. Емінеску, 2013, тощо). Серед пере­кладачів — В. Щурат, М. Рильсь­кий, В. Сосюра, А. Мʼястків­сь­кий, Я. Шпорта, Т. Масенко, Д. Павличко, М. Упеник, М. Ігнатенко, М. Богайчук, Б. Мельничук, І. Ільєнко, В. Баранов, І. Бережна, В. Стефак, Марина Словʼянова, В. Поята, С. Лучканин, А. Вієре, В. Ткаченко. Окремі твори молд. драматургії йшли на укр. сцені («Каса маре», «Птахи нашої молодості» Й. Друце). З-поміж дослідж. літ. процесу в М., укр.-молд. літ. взаємин виділяють праці укр. учених С. Семчинського, О. Романця та ін. В упорядкуван­ні В. та К. Кожухарів ви­йшов тритомник «Українсько-молдовські етнокультурні звʼязки: Мiжнароднi наукові чита­н­ня памʼяті академіка Костянтина Поповича» (Кишинів, 2015–17), в якому, зокрема, роз­глянуто сучасні наук. здобутки літературозн. студій, пита­н­ня укр.-молд. літ. звʼязків: «Українські мотиви в історичній прозі Георге Асакі: новела “Мазепа у Молдові”» Д. Ігнатенко, «Шлюбные требы и чины в свете фразеологии (на материале “Требника”) Петра Моги­лы» В. Денисюка, «Образ Молдови в ран­ній творчості М. Коцюбинського» Л. Чолану та ін. Від 1991 в Кишиневі діє Бібліотека укр. літ-ри ім. Лесі Українки, що обслуговує щороку понад 4500 читачів й спільно з ін. укр. громад. організаціями популяризує творчість укр. класиків Т. Шевченка, Лесі Українки, І. Нечуя-Левицького, М. Коцюбинського, І. Франка, О. Гончара, П. Загребельного та ін. ві­домих діячів укр. культури. Справж. подією в культур. житті українців М. стало встановле­н­ня мемор. дошок І. Нечую-Левицькому та М. Коцюбинському в кишинів. ліцеях, що носять їх імʼя, Лесі Українці, а також 2-х памʼятників Т. Шевченку в м. Бєльці (2003) та в столиці (2006), па­мʼятника О. Кобилянській в с. Унгри Окниц. р-ну. У вирі від­родже­н­ня зринули й перші таланти укр. оригін. літ-ри. Поряд з романами ві­домого вченого і письмен­ника К. Поповича («На крутих пере­гонах», 2007) ви­дані збірки місц. письмен­ниць О. Медведенко («Струни серця», 2002), Л. Линдюк («Берегиня», «Пісня пензля»; обидві — 2006), Г. Рогової («Присутність», 2007), С. Лозинської («Вічна таємниця», 2007; «Ганька», 2011; «Вишиванка», 2012; «А у нас в Міхайлівцях», 2017), З. Гурської («Это жизнь», 2009), О. Харишиної («22:23», 2011), поетів Ю. Дячука («А я живу… — мені цікаво…», 2008; істор. поема «Веремія», 2012), Є. Осередчука («Пʼять сторінок життя», 2009; «Повітря нашої юності», 2017), М. Харишина («Витоки», 2010; усі — Кишинів) та ін. Нині в Кишиневі діє СП Молдови чисельністю понад 300 чл. під керівництвом А. Сучевяну.

Літ.: История литературий молдове­нешть. Кишинэу, 1958; Литература и современ­ность. Кишинев, 1963; Очерк истории молдавской советской литера­ту­ры. Москва, 1963; Романець О. Тарас Шевченко і молдавський народ // Рад. Буковина. 1964, 9 лют.; Романець О. Джерела братерства. Бог­дан П. Хашдеу і східноромансько-українські взаємини. Л., 1971; Савка П. Х. Молдавско-рус­ско-украинские литературные связи: Биб­лиогр. указ. Кишинев, 1973; Грекул І. Д. Слово про дружбу. К., 1974; Гацак В. М. Фольклор и молдавско-рус­ско-украинские исторические связи. Москва, 1975; Корбу Х. Г. Становление новой молдавской литературы и про­блема творческого метода (1840–1860). Кишинев, 1976; Очерки молдавско-рус­ско-украинских литературных связей. Кишинев, 1978; Молдавско-рус­ско-украинские лите­ра­турные связи второй половины XIX века. Кишинев, 1979; Вельбівець Г. Г. «Через бурі й версти пісня пробивалася до нас...»: [Спадщина Т. Шевченка і молд. літ-ра] // В літопис шани і любові: Зб. К., 1989; Роговая Г. Н. Все пути ведут к человеку: [К 270-летию со дня рожд. Г. Сковороды] // Словесник Молдовы. 1992. № 6; Попович К. Бес­сарабский цикл и бес­сарабские корни M. Коцюбинского // Там само. 1994. № 1; Пожар С. «Властелин в царстве духа»: [К 180-летию Т. Г. Шевченко] // Кодры. 1994. № 11/12; Кожухарь В. Он этот край любил: [И. С. Нечуй-Левицкий в Молдове] // Независимая Молдова. 1994, 11 мая; Попович К. Тарас Шевченко в духовной среде молдавского народа // Молд. ведомости. 1998, 7 марта; Його ж. Сторінки літопису: (До укр.-молд. фольклорно-літ. взаємин і про­блем історії та самобутності українців Молдови). Кишинів, 1998; Його ж. Міхай Емінеску на українських обріях // Укр. голос. 2000. № 1; Кожухар В. Доля Кобзаря: [Шевченко і Молдова] // Моя Молдова. 2001, 25 апр.; Попович К. Нариси українського фольклору та художньої літератури Молдови. Chişinău, 2007; Заїмова Л., Кожухар В. Українці в культурі Молдови: Темат. бібліо­графія. Chişinău, 2008; Головко О. Нове ви­да­н­ня про українсько-молдовські етнокультурні звʼязки // НТЕ. 2016. № 2.

К. Ф. Попович, О. С. Романець, В. В. Поята

Молдовсько-українські музичні звʼязки . Беруть поч. від часів Київ. Русі та Галиц.-Волин. князівства. Після при­єд­на­н­ня М. та Бес­сарабії у 18–19 ст. до Росії від­булося виразне взаємо­проникне­н­ня спільних рис культури й побуту молд. і укр. народів, що виявилося у їхньому фольклорі. Так, хоча молд. нар. пісні за своєю специфікою пере­важно одноголосі, у р-нах, що межують з Україною, трапляється двоголосий спів. Серед спіл. обрядів — колядки і зимова «Маланка» (в Україні своєрідні й мас­штабні святкува­н­ня проходять у м. Вашківці Виж­ниц. р-ну та смт Красноїльськ Сторожинец. р-ну Чернів. обл.; у М. — в Бєльцях та ін.). Укр. дума «Про втечу трьох братів з Азова з турецької неволі» отримала своєрідне пере­втіле­н­ня в усному молд. оповідан­ні «Остан­нє проха­н­ня» (записане 1928). У сучас. муз. побуті українців прижилася темпераментна мелодія молд. груп. танцю «Молдовеняска», молд. ознаки мають деякі ін. укр. танці. Спільними є й нар. муз. інструменти, напр., кобза, цимбали, дримба та ін., хоча вони від­різняються на­звами — най (свиріль), чимпой (волинка), бучум (трембіта), флуєр (флейта або сопілка). Ви­знач. по­статями у муз. культурі обох країн стали митрополит Петро Могила й муз.-громад. діяч Г. Музическу. Формува­н­ня молд.-укр. муз. взаємин у галузі профес.-академ. мистецтва почалося від 2-ї пол. 19 ст. після при­єд­на­н­ня частини молд. земель до Рос. імперії. Між­нац. контакти встановили завдяки гастролям у тогочас. М. багатьох солістів-виконавців та муз. колективів. Водночас роз­горнули діяльність місц. музиканти (здебільшого укр. походже­н­ня) — скрипалі П. Шумський, К. Гулак-Артемовський, П. Каховський, спів­ачка Л. Липковська (племін­ниця М. Заньковецької), хор. диригент M. Березовський та ін. Згодом від­булися гастрол. ви­ступи укр. та молд. опер. виконавців — О. Соболєвої (1901), М. Алешко (1911) — у Кишиневі; Г. Афанасіу (1908–12) — в Катеринославі (нині Дні­про); М. Максакова (1910-і рр.) — у театрах Києва, Одеси, Харкова; Г. Мельника (1912–16) — в Одес. опері тощо. Молд.-укр. муз. звʼязки отримали нове зміст. наповне­н­ня з утворе­н­ням Молд. АРСР. За сприя­н­ня та участі укр. і молд. діячів культури засн. нац. молд. колективи, театри, організації, зокрема хор. капелу «Дойна» (худож. кер. К. Пігров), муз.-драм. театр, симф. оркестр, ансамбль молд. нар. музики при Радіокомітеті та ін. 1937 в Одесі при місц. організації СКУ від­крито Від­діл. молд. композиторів, до якого уві­йшли пере­важно піснярі, яким надавали творчу допомогу укр. профес. колеги. Молд. кадри різних муз. напрямів готували в Одес. консерваторії. Після утворе­н­ня Молд. РСР 1940 у Кишиневі засн. консерваторію, філармонію, театр опери та балету, організовано СК Молд. PCP тощо. Під час 2-ї світової вій­ни М. разом з Одещиною пере­бувала під владою румун. військ.-політ. адміністрації. Молд.-укр. муз. звʼязки від­новлено лише у повоєн­ні роки. Окрім подальшого роз­витку між­­­особистіс. мист. контактів чи проведе­н­ня гастролей худож. колективів і солістів, організовували акції між­респ. рівня. Ця практика зародилася у довоєн. період, зокрема гастролі хор. капели «Дойна» у Києві (1937) тощо. Значну популярність здобула солістка Молд. радіо Т. Чебан, яка часто ви­ступала в Україні, зокрема з орке­стром молд. нар. інструментів «Флуєраш». 1961–93 солісткою Харків. театру опери та балету ім. М. Лисенка була О. Ар­цемʼюк (народилася у Тирасполі). В Україні гастролювали також молд. оперні спів­аки М. Бієшу, M. Мунтян, M. Башкатов, П. Ботезат, Л. Єрофєєва, Б. Раїсов, С. Савицька. До першого складу солістів Молд. театру опери та балету (Кишинів) 1955 уві­­йшли вихованці укр. консерваторій — Т. Альошина, В. Курін, Д. Справцева; сценічну діяльність у цьому театрі роз­починав укр. опер. спів­ак В. Третяк. Спів­ачка С. Ротару, її сестри А. й Л. Ротару, а також арт. І. Бобул, Л. Сандулеса, Н. Чепрага ві­домі в М. та Україні. У 1-й пол. 1960-х рр. популяр. молд. джаз-оркестр «Букурія» під керівництвом Ш. Аранова провів низку концертів у Ялті, Києві, Харкові. В Україні ві­домими стали рок-гурт «Здоб ші Здуб», який ви­ступав на конкурсі «Євробаче­н­ня», джаз-рок-гурт «Тригон» — учасник фестивалю «Країна мрій» (обидва — Київ, 2005). Серед заходів, спрямов. на популяризацію та взаємо­збагаче­н­ня молд.-укр. культур, — Тиждень укр. музики в Молд. PCP (1957), гастролі провід. мист. колективів (Укр. нар. хор, Ансамбль укр. нар. танцю, хор. капела «Думка», Держ. капела бандуристів УРСР, Буковин. ансамбль пісні і танцю), теат­рів, симф. оркестрів, хорів і солістів респ. філармоній, а також ви­ступи різних нар. хорів, ансамблів, аматор. колективів. Особливо тісні укр.-молд. муз. звʼязки з одес. музикантами, зокрема викл. Одес. консерваторії: А. Серебрі ви­ступала в М. з нар. хором Одес. університету; Ж. Косинський — із молд. хор. колективом; В. Лясота — із орке­стром Одес. військ. округу. Творчі звʼязки були між СК Молд. РСР та СКУ, зокрема С. Грица, О. Нежигай брали участь в оглядах творчості молодих молд. композиторів, А. Водовозов І. Асєєв, М. Скорик — у пленумах правлі­н­ня СК Молд. РСР. На 6-му Між­нар. форумі музики молодих (Київ, 1995) про­звучав камер. твір О. Полимського, на 12-му між­нар. фестивалі Київ. організації НСКУ — Скрипк. концерт П. Рівіліса. На твор. зу­стрічах і фестивалях у М. побували Л. Колодуб, К. Цепколенко та ін. композитори. К. Мікулі уклав зб. молд., румун., укр. (гуцул.) фольклору, опрацював для фортепіано 48 румун. і молд. нар. пісень. Взаємозвʼязки муз. культур укр. і молд. народів від­ображені в багатьох зразках композитор. творчості 20 ст. Одним із перших творів укр. композиторів став «Танок на молдавську тему» С. Людкевича. М. Вілінсь­кий здійснив обробки молд. нар. пісень для хору або голосу з фортепіано (1930–51; частина з них уві­йшла до репертуару молд. хор. капели «Дойна»), написав 3 сюїти на теми молд. нар. пісень для симф. оркестру (1932, 1933, 1938–44), кантату «Молдавія» (1939, сл. Л. Корняну; один із перших великих вокал.-симф. творів про життя молд. народу). Молд. фольклор використовував Л. Ревуцький у «Колисковій» для гобоя і струн. оркестру (1932). Тоді ж обробки молд. нар. пісень здійснювали в Одесі В. Золотарьов, К. Данькевич, М. Рахліс та ін. Серед ві­домих симф. творів укр. композиторів — «Молдавська пое­ма» (1937) В. Косенка, «Молдавська поема-рапсодія» (1950) і симф. картина «Флуераш» І. Шамо, симф. картина «В Молдавії» В. Гомоляки (обидві — 1953), симф. сюїти на теми молд. нар. пісень Я. Файнтуха (1938) і М. Пономаренка (1947), «Молдовеняска» В. Смекаліна (1939), «Молдавсь­кий ескіз» (1935), симф. увертюра «Квітни, моя Молдавія» (1965) і «Молдавські на­співи» (1976) О. Каменецького. Камерно-інструм. жанр ре­презентують Квінтет на теми молд. нар. пісень О. Дашевського (1940), пʼєси для скрипки і фортепіано В. Грудіна, струн­ні квартети — № 2 «Молдавський» Ю. Фоменка (1939) і «Звільнена Молдавія» С. Орфєєва (1946), «Молдавські сонатини» для фортепіано (1961, 1963) В. Сирохватова. «Ескіз у молдавському стилі» Л. Колодуба створ. для різних виконав. складів: для кларнета й фортепіано, групи кларнетів і оркестру, скрипки та симф. оркестру. Дехто з композиторів після тривалого періоду роботи в М. продовжив твор. шлях в Україні, серед них — О. Каменецький, В. Сирохватов, Д. Киценко. Серед молд. композиторів чимало уродженців України, зокрема Л. Гуров, О. Сокирянський. У твор. доробку Ш. Аранова — 2 «Українські сюїти» для малого симф. оркестру, обробки укр. нар. пісень. Знач. внесок у культуру молд. та укр. народів зробили також композитор, диригент, муз.-громад. діяч M. Чернятинський (викладав у консерваторіях Одеси й Кишинева); композитор і піаніст В. Сєчкін (викладав у Київ. і Кишинів. консерваторіях). Із М. повʼязані життя та діяльність випускників Київ. консерваторії, серед яких — віолончелісти М. Мануйлов та Г. Хохлов. У Кишинів. консерваторії викладали баяніст М. Давидов, хор. диригент Ж. Косинський, трубач Ф. Євтодієнко та ін. Композитор М. Завалішина 1944–55 очолювала муз. від­діл Упр. у справах мистецтв Молд. PCP. Молд.-укр. муз. звʼязки набули також роз­витку в муз. фольклористиці та істор.-теор. музико­­знавстві. У довоєн. період молд. нар. пісні ви­вчали М. Гайдай та В. Харків. М. Вілінський одним із перших висвітлив структурні особливості молд. нар. пісні. Молд. музико­знавець З. Столяр здійснив порівнял. аналіз укр. і молд. нар. пісень. Науковці та митці з України (З. Василенко, M. Гордійчук, А. Гуменюк, В. Довженко, О. Правдюк, К. Василенко, Г. Зав­городня) і М. (О. та Я. Мироненки, П. Стоянов та ін.) брали участь у спільних фольклор. екс­педиціях та конф., досліджували пита­н­ня молд.-укр. муз. звʼязків. Україна активно сприяла під­готовці молд. муз.-наук. кадрів. В ІМФЕ АН УРСР захистили кандидат. дис. О. Вдовіна, Г. Зав­городня, О. та Я. Мироненки, П. і С. Стоянови, Г. Кочарова; у Київ. консерваторії — В. Шаров. Під наук. керівництвом С. Грици від­бувся захист доктор. дис. П. Стоянова (1992). У видавництві «Музична Україна» (Київ) опубл. низку зб. молд. нар. пісень і творів сучас. молд. композиторів. В Одес. обл. функціонують 4 молд. фольклорно-етно­граф. центри, понад 20 колективів худож. самодіяльності. Своєрід. ко­ординац. центром діяльності таких колективів є обл. нац.-культурна молд. асоц. «Лучаферул». У М. муз. діяльність організовують товариство укр. культури «Червона калина», Спілка українців Придністровʼя ім. О. Бута (Тирасполь) з осередками в Бендерах, Рибниці, Камʼянці, Дубос­сарах, а також товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка.

Літ.: Вілінський М. Про особливості структури молдавської народної музики // Рад. музика. 1938. № 4; Гордійчук М. Фольклор і фольклористика. К., 1979; Столяр З. Зі спо­стережень над особливостями українських і молдавських народних пісень // НТЕ. 1979. № 4; Завгородняя Г. Про­блемы музыковедения в Молдавии. Кишинев, 1980; Котляров Б. Из истории музыкальных связей Молдавии, Украины и Рос­сии. Кишинев, 1982; Правдюк О. Між­національні звʼяз­ки в музичному фольклорі. К., 1982; Михайлюк Я. Молдавсько-волоські напіви в Ірмологіонах України // Зап. НТШ. Т. 247: Пр. Музико­знав. комісії. Л., 2004; Глібовицький І. Полікультурна палітра музичного життя Чернівців середини XIX — початку XX столі­т­тя // Київ. музико­знавство. К., 2006. Вип. 19; Arta muzicală din Republica Moldova. Istorie şi modernitate. Chişinău, 2009.

А. І. Муха

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю