Монастир отців редемптористів
МОНАСТИ́Р ОТЦІ́В РЕДЕМПТОРИ́СТІВ Засн. 1920 у м. Станіслав (нині Івано-Франківськ) на кошти Бельгій. монастиря 5-ма редемптористами, які приїхали на запрошення єпископа Г. Хомишина. Спочатку монахи-бельгійці жили у духов. семінарії, згодом єпископ надав їм греко-катол. парафію в передмісті Гірка (до монастиря почали вступати й українці), вони душпастирювали у церкві св. Йосифа (нині вул. Вовчинецька). 1922 редемптористи купили будинок на вул. Красінського, № 21 (нині вул. В. Маланюка), 1927, за підтримки єпископа Г. Хомишина, — великий одноповерх. дім на вул. Голуховського, № 61 (нині вул. В. Чорновола), що мав 22 кімнати. 1927 проведено урочисте богослужіння та благословення новозбуд. монастир. каплиці, яку 1942–43 розписав М. Зорій (його настін. розпис «Хресна дорога» знищений 1983 разом із монастир. будівлею). Перед монастирем споруджено місій. хрест, зі сторони правого крила будинку — копію Люрд. печери (див. Люрд) зі статуєю Матері Божої. При монастирі діяло архібратство Матері Божої Неустанної Помочі та Союз християн. чоловіків. Редемптористи утримували власне госп-во, мали город. Провінц. настоятель — о. Й. Скрайверс, від 1925 ігумен — о. Й. де Вохт. У той час в монастирі проживали отці Я. де Бур, Я. Янсенс, Г. Шишкович, В. Породко, брати Г. Жовнір і Я. Ващишин. 1928 тут склав вічні обіти о. В.-В. Величковський (згодом — єпископ УГКЦ), який у тому ж році став настоятелем монастиря, 1931–35 ігуменом був о. М. Ван де Мале. На поч. 1945 у місті мешкало 12 редемптористів, обитель очолював о. Р. Бахталовський (у тому ж році заарешт. разом із ген. вікарієм Станіслава о. Г. Балагураком за звинуваченнями в організації «нелегал. єпископату» та зв’язках із Ватиканом). 1946 монастир закрито, ченців переселено до Голосків. монастиря (Львів). Після ліквідації укр. греко-катол. монастирів редемптористи перейшли на підпіл. становище. Монастир. приміщення передано дит. поліклініці, а 1989 розібрано (на їхньому місці споруджено корпуси пологового будинку). У 1990-х рр. редемптористи відновили свою діяльність в Івано-Франківську та заснували монастир св. Йосифа Чину Найсвятішого Ізбавителя на вул. В. Івасюка, № 48 (перший ігумен — о. М. Гнатишак) і збудували церкву Матері Божої Неустанної Помочі.
Рекомендована література
- Мудрий С. Нарис історії церкви в Україні. Рим, 1990;
- Вуянко М. Монастирі Івано-Франківська (Станиславова). Перша половина ХХ ст. Ів.-Ф., 1998.