Монастир святого Василія Великого УГКЦ

Визначення і загальна характеристика

МОНАСТИ́Р CВЯТО́ГО ВАСИ́ЛІЯ ВЕЛИ́КОГО УГКЦ Розташ. у Луцьку. Згідно з істор. джерелами, після занепаду Київ. Русі від 1240 у місті діяв монастир св. Іоанна Богослова, який 1720 став власністю василіян, а згодом увійшов до складу Руської провінції ЧСВВ. 1789 його приєднано до Луцького монастиря Чесного Хреста (засн. 1624, від 1739 також входив до складу Руської провінції ЧСВВ). Монастир Чесного Хреста ліквідований 1833 з ініціативи о. Й. Сємашка, який брав активну участь у закритті василіян. монастирів на Волині. Діяльність василіян тут відновлено з виходом УГКЦ із підпілля наприкінці 1980-х рр. 1995 розпочато зведення монастиря й собору. У тому ж році облаштовано тимчас. капличку, де проводили богослужіння й до 2007 жили монахи, 2008 освячено нижній храм. Від 1999 триває будівництво церкви св. Василія Великого. При монастирі діє недільна школа для дітей і підлітків, громад. організація «Українська молодь — Христові», церк. братства «Апостольство молитви» та «Матері Божої Неустанної помочі», катехит. осередок (опікується сиротами з школи-інтернату), художня студія, аматор. театр «Алeтея». Постійно проживають 8 ченців (6 священиків і 2 брати), настоятель — василіянин о. Т. Цапчук (від 2007).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю