Монастириська
Визначення і загальна характеристика
МОНАСТИРИ́СЬКА — місто районного значення Тернопільської області. Має статус істор. насел. місця. 2018 з Монастирис. міської, Гончарів., Горішньослобід. (підпорядк. села Нова Гута, Рідколісся), Дубенків., Ковалів., Комарів. (с. Затишне) та Криниц. сільс. рад утвор. Монастирис. міську обʼєднану територіал. громаду (128,9 км2, 10 021 особа). М. знаходиться на р. Коропець (притока Дністра), у місці впадіння в неї р. Добровідка; за 90 км від обл. центру, 52 км від Івано-Франківська, 42 км від м. Галич Івано-Фр. обл. та 19 км від залізнич. ст. Бучач. Правобережна (зх.) частина міста належить до істор.-етногр. краю Опілля, лівобережна (сх.) — до Поділля. Площа 5,21 км2. За переписом насел. 2001, проживали 6344 особи (складає 98,7 % до 1989): українці (99,24 %), росіяни (0,62 %), поляки, білоруси, молдовани, угорці, євреї; станом на 1 січня 2018 — 5758 осіб. Проходить автошлях Тернопіль–Івано-Франківськ. Тут досліджено 3 памʼятки трипіл. культури (стоянку та поселення Монастириська II, поселення Монастириська I і Монастириська III) та вали давньорус. часу. За нар. переказами, до 13 ст. діяв монастир, від якого й походить назва. М. вперше згадується у писем. джерелах 1433. У 1454 надано Маґдебур. право. 1490 М. захопили селян. загони під проводом Мухи. У серед. 16 ст. Я. Сенєньський збудував камʼяний замок. 1578 М. зруйнували турец.-татар. загони. У жовтні 1629 воєвода С. Любомирський розгромив тут татар. загін, що повертався з Бурштина з великим грабунком. 1630 М. відійшла у власність графів Потоцьких, які спорудили палац. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. На поч. 18 ст. М. перетворилася на знач. торг.-екон. центр. Працювало багато ковалів, шевців і пекарів, існували купец. спілки. Після 1-го поділу Польщі 1772 — під владою Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1773–75 — центр дистрикту. Відтоді — у складі Станіслав. округи. Австр. влада розмістила в М. військ. гарнізон. 1797 споруджено тютюн. (від 1997 — Укр. тютюн. компанія), 1864 — папер. ф-ки. 1867 М., де проживали 3453 особи, передали від Підгаєцького до новоствореного Бучац. пов. 1884 прокладено залізницю (зруйнована під час 2-ї світової війни). 1900 мешкали 2463 євреї, 1652 поляки, 483 українці. У серпні 1914 — липні 1915, червні 1916 — червні 1917 — під контролем рос. військ. У листопаді 1918 — вересні 1920 — під владою ЗУНР; 1920–39 — Польщі. 1934–39 — центр сільс. ґміни Бучац. пов. Терноп. воєводства. До 1939 діяли осередки укр. т-в «Просвіта», «Січ», «Луг», «Рідна школа», «Союз українок» та ін. У січні того ж року мешкали 5350 поляків, 1550 євреїв, 900 українців. У вересні 1939 у М. увійшли рад. війська. Відтоді — у складі Терноп. обл.; 1962–66 — Бучац. р-ну. 1940–62 та від 1966 — райцентр. Від 1940 — місто рай. значення. Від 4 липня 1941 до 25 березня 1944 та від 7 квітня до 22 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Багатьох жит. убили нацисти (переважно євреїв); у до- та післявоєнні часи вони зазнали сталін. репресій. 1945–47 у місто переселили значну кількість лемків з етніч. укр. земель, що увійшли тоді до Польщі. До серед. 1950-х рр. вело збройну боротьбу підпілля ОУН–УПА. Нині у межі М. входять навколишні села Березівка, Дубовиця, Підгороднє та Фільварки. У місті — 2 заг.-осв. школи, дитсадок; дит. муз. школа, будинок дит. творчості; Кисілевської Олени Літературно-меморіальний музей (громад.-політ. діячка, письменниця О. Кисілевська народилася у с. Фільварки), «Лемківське село» Музейний комплекс, Палац культури, б-ки для дорослих і дітей; центр. лікарня. У лютому 1991 створ. рай. товариство «Лемківщина». Від 2001 в урочищі Дубовиця побл. М. щорічно проводять Всеукр. фестиваль лемків. культури «Дзвони Лемківщини». Виходить рай. г. «Вісті Придністровʼя». Є 2 готелі. Памʼятки архітектури місц. значення: церква Успіння Божої Матері (1751, колиш. костел, скульптор Й.-Г. Пінзель; нині належить громаді УАПЦ), церква Введення в храм Пресвятої Діви Марії (1873), церква Воздвиження Чесного Хреста (1892; обидві — УГКЦ). Збереглося приміщення колиш. синагоги (1904). Встановлено памʼятники Т. Шевченку, борцям за волю України, створ. скульптурну галерею «Державотворці України». Серед видат. уродженців — правознавець, Герой України А. Француз, фахівець у галузі ядер. енергетики О. Гриневич, фахівець у галузі механіки Ю. Данильченко, фахівець у галузі зварювання та плазм. технологій В. Коржик, польс. мовознавець Я. Залеський, польс. історик, публіцист А.-К. Зєлінський; співак, нар. арт. УРСР Р. Вітошинський, баяніст, композитор, засл. діяч мистецтв України Ю. Вовк, актриса І. Коссаковська, бандуристка, співачка Н. Кулик, актриса, співачка М. Лисяк; мистецтвознавець М. Літинський; громад.-політ. діячі І. Боцюрків, Л. Горбачевський.
Літ.: Мельничук Б., Тракало В. Монастириська і околиці в спогадах емігрантів. 1993; Дуда І. Монастириська: Істор.-краєзн. хроніка. 2006 (обидві — Тернопіль).
П. Й. Козубський
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
