Монастирище

МОНАСТИРИ́ЩЕ – село Ічнянського району Чернігівської області. 2017 Монастирищен. сільс. раду (підпорядк. с. Веприк) зараховано до Ічнян. міської об’єднаної територіал. громади. М. знаходиться на правому березі р. Удай (притока Сули, бас. Дніпра), за 140 км від Києва, 110 км від обл. центру, 30 км від Ніжина та Прилук, 18 км від райцентру та 7 км від залізнич. ст. Яхнівка. Протікає мала р. Рудка. Пл. 14 км². За переписом насел. 2001, проживали 1149 осіб; станом на 2016 – 796 осіб; переважно українці. У межах села виявлено стоянку епохи бронзи, кургани скіфів, давньорус. городище. Після монголо-татар. навали навколишні землі перебували у складі Великого князівства Литовського; 1503 анексовані Моск. царством; від кін. 16 ст. – під владою Польщі. Від 1590 – у власності князів Вишневецьких. У серед. 17 ст. М. як знач. насел. пункт позначений на карті франц. інж. Ґ. де Боплана. На о-ві р. Удай була козац. фортеця. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. Від 1654 – знову у складі Моск. царства (пізніше – Рос. імперія). 1648–1782 – сотенне містечко Прилуц. полку; 1782–1923 – містечко Ніжин. пов. (1782–96 – Черніг. намісництва; 1796–1802 – Малорос., 1802–1925 – Черніг. губ.). 1764 працювали 4 кінних заводи. 1796 мешкали 2088, 1866 – 3245, 1897 – 4602 особи. У 19 – на поч. 20 ст. – волос. центр. 1857 відкрито парафіял. училище. 1866 зведено цегл. церкву Різдва Богородиці (у рад. період – майстерня Монастирищен. МТС, склад; нині належить громаді УПЦ КП). Тоді ж працювали 3 винокурні заводи, було розвинене тютюнництво. Наприкінці 19 ст. діяли 3 цегел. заводи, 9 маслоробень, паровий млин, збиралися 6 ярмарків на рік. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від 1923 – село, до 1930 – у складі Ніжин. округи; від 1932 – Черніг. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 15 вересня 1941 до 16 вересня 1943 – під нім.-фашист. окупацією. Під час визволення М. загинули 75 воїнів. На фронтах 2-ї світової війни були вбиті та зникли безвісти понад 500 односельців (встановлено мемор. комплекс). 1970 розпочато розробку Монастирищенського нафтового родовища. Нині у М. – заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія сімей. медицини; філія ощадбанку. Функціонує нар. фольклор. колектив «Джерела». Серед видат. уродженців – агрономи А. Гіренко, А. Горлач, лікар-стоматолог М. Данилевський; скульптор П. Забіла; бандуристка (див. тріо «Дніпрянка»), нар. арт. УРСР В. Пархоменко. Тут минули шкіл. роки поета Леоніда Горлача. Через М. з Ічні до Качанівки у травні 1838 проїжджав рос. композитор М. Глінка (про це він згадав у своїх «Записках»). Із селом пов’язані життя та діяльність Героїв Соц. Праці О. Басанька, В. Папуші, Є. Темної, О. Федорця.

Літ.: Макаренко Н. «Мальва» в Монастирищі // Молодь України. 2000, 10 серп.; Балабай В. І. На землі Ічнянській. Ніжин, 2004; Село моє – краплиночка на карті: Історія сіл Ічнянщини. Ічня, 2011.

Н. А. Штанько-Ткаченко

Рекомендована література