КІ́ПНІС Ісак Нухимович ( ; 12. 12. 1894, за іншими даними — 1896, містечко Словечне, нині село Овруцького обл. — 14. 04. 1974, Київ) — єврейський письмен­ник, пере­кладач. Член Спілки письмен­ників України (1934–47). Учасник визвольних змагань 1917–21. На­вчався у хедері. Від 1921 — у Києві. Під час війни еваку­йований до м. Саратов (РФ). На­прикінці 1948 заарештований, за звинуваче­н­ням у пропаганді сіонізму засуджений до 10-ти років таборів. Звільнений 1954. Реабілітований 1956. Писав мовою їдиш. Дебютував 1921 у часописі «» («Струмінь»). Автор збірки віршів «» («Воли», К., 1923), повісті-хроніки «» («Місяці і дні. Літопис», Москва, 1924; про події 1919 на Житомирщині), повістей («Зі­псоване весі­л­ля», 1926), «» («У кільці», 1927), «» («Зруйноване гніздо»), « » («Коли дідусь спав»; обидві — 1938; усі — Київ), « » («Для нового життя», Москва, 1939), «» («Перший крок», К., 1940), («До життя», Москва, 1963), «» («Кецеле», Москва, 1966); романів «» («Дім», К., 1939) та «» («У дорозі», Москва, 1960; Нью-Йорк, 1960; Тель-Авів, 1977) — про життя в єврейських містечках України, героїчну працю трудівників під час війни; пʼєси («Хане-Рейза іде у танець», К., 1940; по­ставлено у Київському ТЮГу); книги ви­браних творів «» («Моє містечко Словечне», Москва, 1971, т. 1; 1972, т. 2). Видав книги для дітей: «» («Казки», 1923), збірки казок для дітей «» («Як ведмідь літав»), «» («Бабусині казки»), («Наша маленька служниця Лана»; усі — 1924), «» («Дванадцять оповідань», 1933; усі — Київ). Пере­клав мовою їдиш деякі твори Т. Шевченка, І. Франка, М. Коцюбинського, А. Головка, Н. Забіли, Остапа Вишні, П. Панча; а також із французької, іспанської, німецької, російської мов. Окремі твори К. українською мовою пере­клали Н. Забіла, Т. Коломієць.