Забара Натан Ілліч

ЗАБА́РА Натан Ілліч (; 27. 12. 1908(09. 01. 1909), с. Рогачів Новоград-Волин. пов. Волин. губ., нині Баранів. р-ну Житомир. обл. — 19. 02. 1975, Київ) — єврейський письменник, прозаїк, драматург. Член СПУ (1934). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. хедер, навч. на курсах Всеукр. інституту праці в Києві. Працював на буд-ві. 1932–33 — аспірант Інституту євр. пролет. культури ВУАН (Київ). 14 травня 1950 заарешт., за звинуваченням у розповсюдженні контррев. літ-ри засудж. до 10 р. таборів, покарання відбував на Колимі. 1956 реабіліт. Нелегально викладав іврит у Києві. Автор романів («Радіо-роман», Х.; К., 1932), («Нилівка», Москва, 1935), («Батько», К., 1940; обидва — про життя в укр. селі), (1965; у рос. перекладі — «Сегодня рождается мир», 1968; про фронт. життя і службу кор. рад. преси у повоєн. Німеччині), («Звичайна мама», 1967; про Г. Чудновського), повісті («Ватага, дитяча оповідка», Мінськ, 1933), кн. нарисів («З країни в країну») та («Люди і паси»; обидві — К., 1938). У моск. часописі («Радянська батьківщина») 1970–75 опублікував 3 ч. незаверш. істор. роману («Все повторюється»; окреме вид. — / «Колесо крутиться», Москва, 1979; рос. переклад — «Колесо вертится», Иерусалим, 2004), у якому відтворено широку панораму життя єврейства у середньовіч. Іспанії та Провансі, використано афоризми й легенди зі стародавніх джерел (твір викликав широкий резонанс за межами СРСР). Переклав їдишем низку творів Л. Толстого.

Завантажити статтю