Мінькова Ольга Денисівна

Визначення і загальна характеристика

МІНЬКО́ВА Ольга Денисівна (05. 08. 1923, Бішкек — 12. 05. 2006, Севастополь) — скульпторка. Учасниця 2-ї світової вій­ни. Бо­йові нагороди. Член НСХУ (1955). Закін. у Москві архіт. ін­ститут (1947), ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1951; викл. К. Бєлашова, Б. Ланге). Від­тоді працювала у Худож. фонді м. Фрунзе (нині Бішкек); на Крим. худож.-вироб. комбінаті у Сімферополі (1960–66), Севастополі (1966–75). Учасниця обл., всеукр., всесоюз. мистецьких ви­ставок від 1951. Персон. — у Севастополі (1998). Основні галузі — монум. і станк. скульптура. Використовувала гіпс, дерево, шамот, кераміку, теракоту, мармур, мідь, алюміній, бетон. Створювала ску-льптурні порт­рети сучасників, темат. монументи, памʼятники, темат. композиції у реаліст. манері, скульптури малих форм, керам. тарелі, медаль­йони, прикраси. Деякі роботи зберігаються у Севастоп., Сімфероп. ХМ.

Тв.: «Юність» (1954), «Киргизький хлопчик» (1955), «Поет А. Токомбаєв» (1957), «Катерина» (1961), «Професор Н. Азарова» (1964), «Роз­лука» (1972), «Захисник Севастополя» (1983), «Скорбота» (1984), «Рибалка» (1988); памʼят­ники — О. Пушкіну (1962, смт Гурзуф, нині АР Крим), М. Миклухо-Маклаю (1971), В. Блюхеру (1973; обидва — Севастополь), генералу І. Петрову (1989, м. Інкерман); монумент «Скорботна мати з дитиною» (1967, с. Красний Мак Бахчисарай. р-ну; нині обидва — АР Крим); декор. пластика «Севастопольські маки» (1989), керам. під­свічник «Білочка» (1996), набір декор. тарелей «Квіти» (1997), плакетка «Материнство» (1998); сережки «Смарагдові» (1998).

Літ.: Попова Р. Скульптор Ольга Денисовна Минькова: К 50-летию твор. деятельности. Св., 1973.

Р. Д. Бащенко, М. І. Гаврилюк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю