Місіонери

МІСІОНЕ́РИ – римо-католицьке священицьке товариство апостольського життя. Засн. 1625 у Парижі священиком В. де Полем (канонізов. 1737) з метою підвищити освіт. рівень духовенства, а також вести євангел.-харитативну діяльність серед найбідніших. Повна назва – Згромадження отців-місіонерів В. де Поля. Спочатку гол. центром товариства була «Колегія добрих дітей», згодом – абатство св. Лазаря (звідси ще одна із назв – лазаристи). 1633 папа Урбан VIII затвердив конституцію згромадження. Упродовж 2-ї чв. 17 ст. засн. численні осередки товариства у Франції й поза її межами – в Італії, Тунісі, Алжирі, Ірландії та на о-ві Мадаґаскар. На запрошення королеви Марії-Людовики Ґонзаґи, дружини Яна II Казимира, 1651 В. де Поль надіслав до Речі Посполитої першу групу М., які оселилися у Варшаві. 1675 вони заснували семінарію для єпархіал. духівництва. 1708 у Речі Посполитій існувало 7, а 1772 – 30 осередків товариства. 1747 на запрошення архієпископа М.-Ґ. Вижицького М. приїхали до Львова й оселилися у приміщеннях колиш. монастиря ордена театинців (нині вул. Замарстинівська, № 9). 1749 вони перейняли опіку над костелом св. Войцеха, 1763 – керівництво римо-катол. катедрал. семінарією. Згідно з цісар. декретом, від 1782 обидва осередки М. у Львові ліквідовано. Лише 1867 вони відновили свою діяльність. Від 1883 і до кін. 2-ї світової вій­ни один із М. постійно виконував обов’язки духівника римо-катол. архієпархіал. семінарії. З ініціативи львів. архієпископа С. Моравського згромадження від 1899 опікувалося також і малою архієпархіал. семінарією. У міжвоєн. період М. очолювали капеланїї шпиталю сестер милосердя, 2-х ін. шпиталів, а також капеланію при в’язниці «Бригідки». Напередодні 1-ї світової вій­ни М. розпочали душпастир. діяльність на пд.-сх. околицях Львова, які належали до парохії св. Миколая. 1912 місіонер о. А. Скшидельський признач. експозитом (вікарієм) парохії св. Миколая при костелі св. Софії. 1919 ухвалено рішення про зведення нового костелу М., який, згідно з наміром організац. комітету в складі М. та представників громадськості, мав отримати посвяту Божого Провидіння. Проект підготував краків. арх. А. Шишко-Боґуш, однак незабаром будівництво костелу зупинили через фінанс. проблеми. До ідеї зведення храму й утворення нової парохії в цій дільниці М. повернулися лише у 1930-і рр. Львів. архієпископ Б. Твардовський 1933 прийняв рішення про утворення парохії св. В. де Поля шляхом виокремлення її з парохії св. Миколая. До часу зведення парохіял. костелу М. повинні були використовувати для богослужб. цілей костел св. Софії. 1937 у новому конкурсі на зведення святині переміг проект арх. Т. Теодоровича-Тодоровського. 1938 освячено тер. під будівництво костелу і монастир. комплексу. До серед. наступ. року зведено нижній храм, який планували освятити для відправлення богослужінь, але у зв’язку з поч. 2-ї світової вій­ни церемонія не відбулася. 25 вересня 1939 рад. влада відібрала костел і влаштувала в ньому овочевий склад. На поч. липня 1941 німці повернули храм М., які його освятили, однак будівництво продовжити не вдалося. 1946 після літургії в костелі св. Софії тодіш. настоятель о. С. Каленжний останнім серед представників М. залишив Львів. У приміщеннях храму згодом знову влаштовано склад. 1972, згідно з проектом арх. С. Соколова, над колиш. нижнім храмом костелу св. В. де Поля здійснено надбудову. В будівлі розмістився спорткомплекс «Трудові резерви».

О. З. Дух

Фотоілюстрації

завантажити статтю