МІР ДЖАЛА́Л (Mir Cəlal; справж. — Paşayev Mir Cəlal Əli Oğlu, Пашаєв Мір Джалал Алі Оглу; 26. 04. 1908, с. Ардебіль, Пд. Азербайджан, нині адм. тер. Ірану — 28. 09. 1978, Баку) — азербайджанський письмен­ник, літературо­знавець. Доктор філологічних наук (1947), професор (1948). Заслужений діяч науки Азербайджану (1969). Закін. Казан. сх.-пед. ін­ститут (Татар­стан, РФ, 1932). Від 1933 викладав в Азерб. університеті (Баку): від 1947 — проф., завідувач кафедри історії азерб. літ-ри. Друкуватися почав 1928. Автор худож. творів «Ananın vəsiyyəti» («Заповідь матері», 1929), «Dirilən adam» («Воскресла людина», 1935), «Bir gəncin manifesti» («Маніфест молодої людини», 1940), «Təzə şəhər» («Нове місто», 1951), «Silah qardaş­ları» («Брати по зброї», 1974) та ін., сатир.-гуморист. оповідань, новел, числен. рецензій. В оповіда­н­нях «Şərbət» («Солодкий напій»), «Vətən hekayələri» («Оповіді батьківщини»; обидва — 1942) змалював героїчну боротьбу українського народу проти нім.-фашист. загарбників. М. Д. належать літературозн. праці «Füzulinin poetik xüsusiyyətləri» («Особливості пое­зії Фізулі», 1940), «Cəlil Məmməd­qulu­zadə realizmi haqqında» («Реалізм Мамедкулізаде», 1966), «Ədə­biyyatşünaslığın əsasları» («Основи літературо­знавства», 1972), «XX əsr Azərbaycan ədəbiyyatı» («Азербайджанська література XX столі­т­тя», 1974) тощо. Усі за­знач. книги опубл. в Баку. Окремі твори М. Д. пере­клали В. Вакуленко, І. Сосновчик.