Міст
МІСТ — споруда для пропуску через перешкоди потоків залізничного, автомобільного транспорту, пішоходів і комунікацій різного призначення. Осн. елементами М. є фундаменти, опори, прогонові будови, мостове полотно. М. — одна з найдавніших інж. споруд людства. Матеріали для спорудження М.: дерево, мотузки, камінь, метал (чавун, сталь, алюм. сплави), бетон, залізобетон, композитні матеріали. У стародавні часи люди створювали примітивні М. через водотоки: покладені на береги колоди або кам’яні плити, підвісні конструкції з ліан. Поширеними були балкові дерев’яні М. Один із перших зафіксов. М. (описав давньогрец. історик Геродот) побудовано бл. 780 до н. е. у Вавилоні через р. Євфрат (малопрогонова конструкція у вигляді дерев’яних балок на кам’яних опорах). У старі часи у Китаї, Індії, Тибеті, Центр. та Пд. Америці (ацтеки, інки) будували підвісні М. Древні римляни звели значну кількість М. із дерева й каменю; уперше під час будівництва М. почали використовувати цемент; із каменю будували аркові М. й акведуки (М. для транспортування води), десятки з яких збереглися до нашого часу. Слов’яни для спорудження М. застосовували переважно дерево. У Київ. Русі через малі річки будували дерев’яні балкові М., використовуючи ряжеві опори, заповнені каменем, а через великі — наплавні М. із кількох плотів чи човнів із дерев’яним настилом. Такий М. через Дніпро в Києві зведено 1115. У Середньовіччі будували кам’яні М.; відбувся перехід від рим. напівкруглих арок до готичних. Перший метал. арковий М. Коалбрукдейл в Англії споруджено 1776 з литого чавуну (найбільший прогін — 30,5 м; зберігся). У 19 ст. поява залізниць спонукала до створення М., здатних витримувати значні навантаження, що стимулювало розвиток мостобудування. Поступово як осн. матеріал почали використовувати сталь, згодом — залізобетон. Основоположником будівництва метал. М. у Росії був уродженець Харкова академік М. Белелюбський. За його проектом 1884 в Катеринославі (нині Дніпро) видат. інж.-мостовик В. Березовський (виходець з Полтавщини) збудував метал. комбінов. двоярус. Амурський (Старий) М. через Дніпро довж. 1263 м (на той час 3-й у Європі за величиною, 1889 на Всесвіт. виставці в Парижі нагородж. золотою медаллю). Перший залізобетон. М. з прогоном 6,5 м побудовано 1875 у Франції. Масове будівництво залізобетон. М. почалося від 1890-х рр. (зараз вони становлять бл. 95 % усіх М.). Великий внесок у розвиток мостобудування зробили Е. Фрейсіне, Г. Ейфель, Ф. Леонгард, Р. Майяр, Р. Моранді, Д. Журавський, Г. Передерій. Перший залізобетон. М. в Україні з арковим прогоном 11 м збудовано 1894 за проектом М. Тульє на тер. Львів. політехніки (зберігся). Перший у світі суцільнозвар. М. споруджено в Києві через Дніпро 1953 за проектом, розробленим під керівництвом Є. Патона (див. Міст ім. Є. Патона). Вантовий М. із рекордним для СРСР прогоном 300 м збудовано 1976 в Києві через Дніпро (Пн. мостовий перехід). Нормована довговічність М.: залізобетон. збірних — 70 р., збірно-монолітних — 80 р., монолітних і сталевих — 100 р. Класифікація М.: залізничні, автомобільні, метромости, пішохідні, водні шляхопроводи (М. для кораблів із низькою ватерлінією), комбіновані (напр., автомоб.-залізничні), акведуки (для транспортування води); за матеріалом осн. конструкцій — дерев’яні, кам’яні, залізобетонні, сталеві, сталезалізобетонні, композитні; за видом — М., шляхопроводи, віадуки, естакади, розвідні (розводяться підняттям серед. частини: 1-й тип — прогін піднімається в горизонтал. положенні вгору; 2-й тип — прогін або прогони піднімаються, повертаючись навколо шарнірів), наплавні, М.-транспортери; за довжиною — малі (до 25 м), середні (25–100 м), великі (100–500 м), позакласні (понад 500 м); за терміном використання — тимчасові (до 10 р.) та постійні; за конструктив. вирішенням — балкові, аркові, рамні, консольні, висячі, вантові, підвісні (переважно пішохідні споруди з висячим хідником), підкісні (із прогонами, що підтримуються підкосами), ригельно-підкісні (із підкосами, що вершинами впираються в ригель), батардо (із глухими стінами для підтримки рівня води), підйомні (споруджені через рів перед в’їзною фортеч. вежею, які можуть підніматися, закриваючи ворота, втягуватися всередину або перекидатися вниз), зливні (запас. водоспуск на греблі для скидання павод. води), кабельні (висячі на дротових тросах), криті (із перекритим хідником для пішоходів), ланцюгові (висячі на ланцюгах), наплавні (влаштов. на воді на плаваючих опорах), плашкоутні (влаштов. на воді, прогони підтримують плоскодонні безпалубні судна), понтонні (плавучі, із настилом на понтонах), розвідні (із прогонами, що механічно піднімаються для проходу суден), фортечні (з оборон. баштами, спорудженими на берегових стоянах і биках). Іноді виділяють також «горбаті» М., що відрізняються формою — вони істотно вигнуті вгору. М. складаються з опор і прогонів, на яких влаштовують мостове полотно для проїзду транспорту та проходу пішоходів. Прогонові конструкції служать для сприйняття навантажень і передавання їх опорам, що проектують ці навантаження на фундаменти та основи М. Прогонові конструкції складаються з тримал. конструкцій: балок, ферм, плит, діафрагм (попереч. балок) і власне плити проїз. частини. Статична схема прогонових конструкцій може бути балковою, арковою, рамною, вантовою, підвіс. або комбінованою; вона визначає тип М. за конструкцією. Балкові М. за статич. схемою: розрізні (складаються з низки балок, причому одна балка перекриває один прогін), нерозрізні (одна балка прогонової будови перекриває кілька прогонів або відразу всю довжину М.), консольно-підвісні (одні балки опираються на опори і мають консол. звиси, ін. підвісні балки опираються на ці балки), температурно-нерозрізні (складаються з розрізних балок, об’єднаних у ланцюг за допомогою верх. сполуч. плити). В Україні М. проектували інститути «Київсоюзшляхпроект», «Укрдіпродор», «Київдіпротранс», «УкрНДІпроектстальконструкція»; нині це здійснюють також приватні фірми. Проекти М. розробляли видатні інж. Г. Фукс, Г. Росновський, Б. Гребень, М. Корнієв, В. Шкурат та ін. Великий внесок у розроблення метал. прогонових будов М., їхніх зварних з’єднань зробив Електрозварювання інститут ім. Є. Патона НАНУ. Базовим інститутом з розроблення норматив. документів і дослідж. конструкцій М. є «ДерждорНДІ», де працювали вчені-мостовики Ю. Штільман, О. Дронов, П. Ковальов, П. Коваль. У створення й розвиток наук. школи мостобудування в Україні знач. внесок зробили академіки Є. Патон (основоположник вітчизн. школи мостобудування та зварювання металів) та М. Бондар (осн. праці з неліній. механіки й динаміки М.); проф. Я. Лівшиць (засн. і завідувач кафедри мостів та тунелів Київ. автомоб.-дорож. інституту); проф. В. Російський (завідувач кафедри мостів Харків. автомоб.-дорож. тех. університету; автор підручників з проектування М.); проф. Б. Назаренко (зав. цієї ж каф.; автор підручника про залізобетонні М., розробив метод простор. розрахунку прогонів М.); М. Тульє (завідувач кафедри будівництва мостів Львів. політехніки; зробив знач. внесок у розроблення основ теорії залізобетону й розрахунків М.); проф. С.-В. Брила (зав. цієї ж каф.; автор першого у світі М., спорудженого зварюванням 1927 на р. Слудва під Ловічем, Польща); проф. А. Курилло (завідувач кафедри буд. конструкцій Львів. політехніки; зробив великий внесок у теорію розрахунку й конструювання залізобетон. М.). У різні роки в Україні будували М. трест «Мостобуд-1» (кер. І. Баренбойм) та підпорядковані йому мостозагони, МБУ-1, МБУ-2, ВАТ «Мостобуд», ТОВ «БК Трансміст» та ін. Нині на автомоб. дорогах і залізниці України нараховується бл. 30 тис. М. Мостовиків готують у Нац. транспорт. університеті (Київ), Харків. автомоб.-дорож. тех. університеті, Нац. університеті «Львівська політехніка», Дніпров. університеті залізнич. транспорту.
Рекомендована література
- Патон Е. О., Горбунов Б. Н. Стальные мосты. Т. 1. К., 1935;
- Снитко И. Д. Висячие мосты: Пособ. к курсовому и диплом. проектированию. Дн., 1960;
- Назаренко Б. П. Железобетонные мосты. Москва, 1970;
- Хохлов А. А. Организация и планирование строительства мостов: Учеб. пособ. Дн., 1971;
- Бондарь Н. Г. Как работают мосты. К., 1986;
- Закора О. Л. Нерозрізні, консольно- та рамно-підвісні попередньо напружені залізобетонні мости: Навч. посіб. Дн., 1995;
- Вірола Ю. Видатні мости світу. К., 2001;
- Фукс Г. Б. Мости Києва // Містобудування та територ. планування. 2002. № 12;
- Страхова Н. Є., Голубєв В. О., Тодіріка В. В., Ходун В. М. Експлуатація і реконструкція мостів: Підруч. 2-е вид. К., 2002;
- Лучко Й. Й., Коваль П. М., Корнієв М. М., Лантух-Лященко А. І., Хархаліс М. Р. Мости: конструкції та надійність: Довід. Л., 2005;
- Герасимчук В. В., Коваль П. М., Рибальченко В. В. Автомобільні дороги і дорожнє будівництво: Істор. нариси. К., 2005;
- Снитко В. П. Проектування сталезалізобетонних мостів: Навч. посіб. К., 2005;
- Косяк В. М. Штучні споруди України. Ч. 1. Мости через Дніпро в Дніпропетровську. Дн., 2006;
- Закора О., Каплинський Д., Корнієв М. та ін. Розрахунки і проектування мостів: Навч. посіб. Т. 1. К., 2007;
- Борщов В. І., Закора О. Л. Мости і труби: Підруч. Т. 1: Дерев’яні мости. Дн., 2007;
- Т. 2, ч. 1: Залізобетонні мости. Дн., 2012;
- Т. 2, ч. 2: Залізобетонні мости. Дн., 2012;
- Корнеев М. М. Стальные мосты: В 2 т. К., 2010;
- Лучко Й. Й., Распопов О. С. Будова та експлуатація штучних споруд: Підруч. Л., 2011;
- Стрелко О. Г. Науковий доробок академіка Г. П. Передерія (1871–1953) в галузі залізничного мостобудування та будівельної механіки. П., 2011;
- Казакевич М. И. Аэродинамика мостов: Краткий курс лекций. Дн., 2012;
- Демченко Т. Становлення та розвиток школи мостобудування // Дослідж. з історії техніки: Зб. наук. пр. 2013. Вип. 18;
- Лучко Й. Й., Распопов О. С., Коваль П. М. Мости, труби і тунелі: Підруч. Л., 2014;
- Демченко Т. Ф., Демченко В. О. М. А. Белелюбський (1845–1922) — основоположник будівництва металевих мостів // Наук. пр. істор. факультету Запоріз. університету. 2015. Вип. 43.
Завантажити статтю
