Місьйонес

МІСЬЙО́НЕС (іспан. Misiones) — провінція на півночі Арґентини. Межує на Зх. з Параґваєм, на Пн. — з Бразилією, на Пд. Зх. — з арґентин. провінцією Корріентес. Тер. М. лежить на Бразил. плато, що в центр. частині переходить у гір. масив Сьєрра-де-Місьйонес з найвищою точкою провінції Сьєрра-Рінкон (843 м). На кордоні з Бразилією тече водоспад Іґуасу (вис. 70 м). Найбільші річки: Іґуасу, Парана, Сан-Антоніо, Уруґвай. Пл. 29 801 км². Насел. 1 189 446 осіб (2015), переважно іспанці, проживає значна кількість італійців. Центр — Посадас (від 1884). У складі провінції — 17 департаментів. До появи європейців землі М. були заселені індіанцями. Від 15 ст. тут мешкали племена гуарані. 1527 на тер. сучас. провінції побував італ. дослідник С. Кабот, 1541 іспан. мандрівник А.-Н. Кабаса де Вака здійснив експедицію до водоспаду Іґуасу. Згодом збудовано понад 30 поселень, де розмістили єзуїт. місії, на честь яких і було названо провінцію. 1726 М. перейшла під владу губернатора Буенос-Айреса. 1767 після вигнання єзуїтів сюди прибули з США францисканці, домініканці та мерседарійці. 1768 М. поділено на два тимчас. губернаторства. 1782 провінцію відновлено. Деякий час департаменти Япею, Сан-Міґель і Консепсьон входили до складу Арґентини, а Сантьяґо і Канделарія — до Параґваю (згодом між державами встановлено кордон уздовж р. Парана). 1814 М. увійшла до складу провінції Корріентес. 1865–76 тривали війни з Параґваєм, уряд якого претендував на місьйонес. землі. 1953 М. отримала статус провінції, 1958 прийнято її конституцію. Основні галузі промисловості: деревообробна, целюлозно-папер., гірн. (є поклади базальту, гір. кришталю, марганцю). Розвинені рослинництво (вирощують мате, чай, тютюн, цукр. тростину, бавовник, рис, кукурудзу, каву, ефіроолійні культури, цитрусові, кавуни) та тваринництво (розводять велику рогату худобу). Щороку тисячі туристів відвідують водоспад Іґуасу та єзуїт. пам’ятки. Нині у провінції мешкає бл. 129 тис. українців. 1897 у м. Апостолес прибули перші українці, які освоювали цілинні землі, вирощували чай, лимони, маслини, горіхи. Вони та їхні нащадки організували парафіял. школу (1909), збудували греко-катол. церкву (1922) та заснували Арґентино-укр. клуб (1962). У 1908 з Бразилії до Апостолеса переїхав укр. священик К. Бжуховський. Від поч. 20 ст. українці також поселилися в Азарі, Обері, Лас-Тукасі, Посадасі, Трес-Капонесі. 1922 укр. громаду в М. відвідав митрополит Андрей Шептицький. 1958 в Обері відкрито укр. баптист. церкву, 1960 — Укр. біблій. інститут, 1971 засн. Укр. громаду, а 1998 — Укр. дім. Від 1980 у цьому місті проводять Нац. фестиваль іммігрантів, у якому беруть участь й укр. аматор. колективи, зокрема танц. ансамблі «Коломия», «Барвінок», хор «Соловей». У Посадасі функціонують Почесне консульство України в Арґентині й Укр. культур. товариство «27 серпня» (назва пов’язана з днем, коли до провінції приїхали перші укр. поселенці). В Апостолесі встановлено пам’ятник першим укр. емігрантам, в Обері — Т. Шевченку, у Посадасі — на честь 1000-річчя хрещення Київ. Русі. З М. пов’язані життя і діяльність журналіста Ю. Баланди; графіка В. Каплуна; музиканта Г.-Е. Спасюка; церк. діячів Й. Галабарди, Л. Глинки, Р. Головацького, В. Ковалика, І. Ковальчука; громад. діячів Р. Гринюка, А. Гуцуляк.

Літ.: Українці в Арґентині. К., 1997–98; M. Vasylyk. Inmigración Ucrania en la República Argentina. Buenos Aires, 2000.

С. Є. Гуцало