Міський транспорт

Визначення і загальна характеристика

МІСЬКИ́Й ТРА́НСПОРТ  — різні види транспорту, що здійснюють перевезення населення і вантажів на території міст, селищ міського типу та приміських зон. М. т. — галузь міського господарства, до складу якого входять: транспортні засоби (рухомий склад), дорожні споруди (станції, колії, тунелі тощо), пристані та човн. станції, засоби енергопостачання (тягові електропідстанції, кабел. й контактна мережа, бензозаправні станції), ремонтні майстерні та заводи, депо й гаражі, станції тех. обслуговування тощо. М. т. поділяють на пасажир., вантаж. і спеціальний. Пасажир. М. т. об’єднує масовий громад. транспорт — вулич. (трамвай, тролейбус, автобус, електробус) і позавулич. швидкіс. (метрополітен, швидкіс. трамвай, монорейк. дорога), легковий автомоб. транспорт (індивід., таксі), двоколіс. (мотоцикли, моторолери, велосипеди), водний (річк. та морські катери, моторні човни), повітр. (гелікоптери) транспорт. До вантаж. М. т. належать вантаж. автотранспорт, вантажні трамвай і тролейбус тощо. Спец. М. т. об’єднує парк спеціалізов. автомобілів для обслуговування потреб міста й смт та їхнього насел.: сміттєвози, підмітал.-прибирал. машини, снігонавантажувачі тощо. До поч. 20 ст. усі види перевезень пасажирів у містах і містечках здійснювали переважно кінним транспортом — омнібусами, кінними залізницями, або «конками», тощо. Швидке зро­стання транспортного машинобудування, особливо на поч. 2-ї пол. 20 ст., сприяло збільшенню механізов. транспорт. засобів у містах і переорієнтації на них переваж. частини пасажир. перевезень. Насамперед широкого розвитку набув міський електротранспорт, що є екологічно безпечнішим. До 1917 трамваєм користувалися в 41-му місті Рос. імперії, 12 з них були українськими. 1940 їх експлуатували вже в 78-ми містах СРСР, зокрема в 26-ти містах України (тут довж. трамвай. колій дорівнювала 1300 км, кількість вагонів — 2423 од., 1970 відповідно — 1869 км, 5285 од., перевезено 1785 млн пасажирів). Тролейбуси 1940 діяли в 4-х містах України — Києві, Харкові, Сталіно (нині — Донецьк), Чернівцях, довж. тролейбус. ліній становила 39 км і за рік перевезено 30 млн пасажирів, а вже 1970 відповідно — у 30-ти містах, 2032 км, 1536 млн; кількість тролейбусів складала 4016 од. 1959–61 уперше в СРСР у Криму розпочато міжміське тролейбусне сполучення довж. 84 км від Сімферополя до Алушти та Ялти. Наприкінці 1977 в Україні протяжність ліній пасажир. М. т. становила: трамвая — 2008 км (у СРСР — 8934 км), тролейбуса (одиноч. шляху) — 2888 км (12 398 км), метрополітену (подвій. колії) — 30,3 км (292 км); частка окремих видів М. т. у пасажир. перевезеннях складала: трамвая — 14,8 %, тролейбуса — 15,3 %, метрополітену — 6 %, автобуса — 49,8 % і легкового автомоб. транспорту (таксомотори та особисті автомобілі) — 14,1 %. Щоб збільшити швидкість трамвай. сполучення, у Києві (2-а пол. 1970-х рр.) та Кривому Розі (Дніпроп. обл., кін. 1980-х рр.) введено в дію відокремлений від автомоб. руху швидкіс. трамвай. До М. т. належать також фунікулер та ділянки електрифіков. залізниці для внутр.-міських перевезень. Першу в світі пасажир. електр. трамвайну лінію побудовано 1881 між Берліном і Ліхтерфельдом. 1892 у Києві відкрито першу в Рос. імперії електр. трамвайну лінію, 1894 — у Львові, 1898 — Катеринославі (нині Дніпро) і Севастополі, 1899 — Житомирі. Нині пасажир. перевезення трамвай. транспортом здійснюють 27 підприємств міського електротранспорту, що функціонують у 22-х містах України. Заг. кількість трамвай. вагонів на цей час становить прибл. 2100, із яких 5 % вітчизн. та 95 % іноз. виробництва (з них 76 % виготовлені в Чехії). Підпр-ва міського електротранспорту здійснюють модернізацію трамвай. вагонів, що виготовлені в Чехії та вичерпали термін експлуатації, з метою його подовження, покращення комфортності й енергоощадності та замінюють вагони іноз. виробництва на вітчизняні. Перший трамвай. вагон типу ЛТ10 за часи незалежності України був виготовлений Луганським тепловозобудівним заводом. Нині ТОВ «Татра Південь» (Одеса) виготовляє вагони типу К1, К1М8, К1М6, а СП «Електронтранс» (Львів) — вагони типу Т3L44, Т5L64, Т7L86, Т3B44, Т5B64, Т7B86. Заг. довж. трамвай. ліній у містах України — 1919,1 км, із яких колії шир. 1524 мм мають довж. 1753,7 км, 1000 мм — 165,4 км. Щорічно трамвай. транспортом на 177-х мар­шрутах перевозять бл. 600 млн пасажирів. Експерим. тролейбусна лінія довж. 591 ярд відкрита 1882 компанією «Siemens & Halske» в передмісті Берліна Галензее. 1933 у Мос­кві введено в експлуатацію перший тролейбус (1935 — у Києві, 1939 — у Харкові). Наприкінці 20 — поч. 21 ст. екол., екон. та ін. проблеми, викликані масовою автомобілізацією, відродили інтерес до міського електротранспорту і в Зх. Європі. Однак більшість європ. країн зробило вибір на користь трамвая. Перший зразок вітчизн. тролейбуса типу «Київ-11у» за часи незалежності України виготовлено 1992 на Київському заводі електротранспорту. Вироб-во тролейбусів в України здійснюють Корпорація «Богдан Моторс» на автоскладал. заводі у Луцьку (див. Луцький автомобільний завод), що виготовляє моделі Т501, Т601, Т701, Т801 та Т901, СП «Електронтранс» у Львові — Т19, Корпорація «Еталон» на Чернігівському автозаводі — Т12110, Торг. дім «Літан» на Південному машинобудівному заводі в Дніпрі — «Дніпро Т-103», «Дніпро Т-203». Заг. довж. тролейбус. ліній в містах України — 4445,8 км. Щорічно тролейбус. транспортом на 429-ти маршрутах перевозять бл. 900 млн пасажирів та здійснюють транспортну роботу в обсязі бл. 95 млн км. Тролейбусами перевозять пасажирів 48 підприємств міського електротранспорту, що функціонують у 46-ти містах України. Заг. кількість тролейбусів нині складає бл. 3700 од., з них 46 % — вітчизн. та 54 % — іноз. виробництва (зокрема 20 % — виготовлені в Чехії). Роботу міського електротранспорту забезпечують 31 трамвайне та 52 тролейбус. депо. Одним із гол. різновидів М. т. є автобусний, що здійснює перевезення бл. 50 % пасажирів. Він набув поширення як у великих містах, де його використовують у поєднанні з ін. видами транспорту, так і в малих містах та смт, де є, зазвичай, осн. видом М. т. В останні десятиріччя розвинулася тенденція щодо експлуатації автобусів малої пасажиромісткості (мікроавтобусів) — маршрут. таксі. Перший у світі міський автобус з ДВЗ вийшов на маршрут 1903 у Лондоні. У містах СРСР автобусне сполучення почало розвиватися від 1924. У 1957 розпочато серій. випуск автобусів на Львівському автобусному заводі. Нині в Україні міські автобуси виробляють Львів. автобус. завод, Луцький автомоб. завод корпорації «Богдан Моторс», Черкаський автобусний завод, Бориспіл. (Київ. обл.) та Черніг. автозаводи у складі корпорації «Еталон», Запоріз. автомобілебуд. завод групи компаній «УкрАвто» (див. «АвтоЗАЗ-ДЕУ»), Херсонський автоскладальний завод «ДонґФенґ-Україна», Автобусо-тролейбусобудування Український інститут («Укравто­буспром») у Львові, Дніпровський автобусний завод, Часовоярсь­кий ремонтний завод у Донец. обл. та СП «Електронтранс» у Львові (див. також Автомобільна промисловість, Автомобільний транспорт). Окрім традицій. бензин. і дизел. автобусів, випускають автобуси, що працюють на вуглеводн. газах. Для спалювання цього палива використовують спец. двигун, що функціонує за принципом Отто, коли теплота підводиться до робочого тіла за умови постій. об’єму. В газі октан. число є вищим, а отже, досягається краща енергет. ефективність. Газові автобуси нині широко використовують в окремих державах світу. Зокрема в ЄС експлуатують бл. 13 тис. од. таких автобусів, бл. 40 % їхньої кількості припадає на Німеччину та Францію. Автобуси, що працюють на газі, вигідно відрізняються від звичай. бензин. чи дизел. автомобілів з огляду на нижчі операц. витрати та значно менші викиди забруднювачів (на 82–97 % нижче порівняно з дизел. паливом і бензином). Першу у світі підземну залізницю (метрополітен) споруджено в Лондоні 1863. Метрополітен у СРСР відкрито 1935 у Москві, в Україні 1960 введено в дію першу чергу Київського метрополітену, 1975 — Харківського метрополітену, 1995 — Дніпропетровського метрополітену. На Крюківсько­му вагонобудівному заводі (м. Кременчук Полтав. обл.) 2003 розпочато проектування першого вітчизн. поїзда для метрополітену, а 2005 — виготовлення першого гол. і проміж. вагонів. 2006 розпочато його випробування, 2009 — потяг у дослід. експлуатації на Сирец.-Печер. лінії Київ. метрополітену, 2010 — перший серій. потяг введено в експлуатацію у Київ. метрополітені. Потяг відповідає нормам європ. стандарту, має аеродинам. форму, сконструйов. з урахуванням вимог шумоізоляції, кількість пасажир. місць збільшено на 15 %. Нині вагони метрополітену проходять модернізацію на підприємствах міст, де використовуються. Від правил. вибору різних видів М. т., конкрет. місц. умов залежить ступінь забезпеченості потреб насел. у пасажир. перевезеннях. Рухомий склад М. т. безперервно вдосконалюють: зростає його комфортабельність, провізна здатність, швидкість руху, місткість, безшумність, покращується його зовн. вигляд. З метою розв’язання транспорт. проблеми та підвищення безпеки, комфорту руху у великих містах будують підземні переходи для пішоходів, перетини транспорт. ліній споруджують у різних рівнях, транзит. транспорт виведено на кільцеві шляхи, вдосконалено організацію руху, сигналізацію та зв’я­зок, розосереджують роботу транспорту протягом доби (частину вантаж. перевезень здійснюють у ніч. час), вирішують питання автоматизації процесів збору виручки. Нині в Україні над удосконаленням конструкцій рухомого складу, тех. засобів електропостачання, колій. господарства, систем керування рухом, розробленням методів підвищення тех.-експлуа­тац. властивостей, забезпеченням зменшення забруднення довкілля працюють спец. підрозділи на галуз. заводах, у Міського господарства Науково-дослідному та конструкторсько-технологічному інституті (Київ), наук. школи в низці закладів вищої освіти, зокрема Транспортному університеті Національному (Київ), Харківському національному університеті міського господарства ім. О. Бекетова, Харківському національному автомобільно-дорожньому університеті, Українському державному університеті залізничного транспорту (Харків) та Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту ім. В. Лазаряна, політех. університетах Києва, Одеси, Харкова та ін. Фундатори наук. шкіл формують наук. основи моделювання й оптимізації організац.-екон. і фінанс. механізмів взаємодії перевізників із зовн. середовищем, стратегій та алгоритмів прогнозування кінцевих результатів вироб.-госп. діяльності підприємств М. т., рац. організації пасажир. перевезень на основі застосування супутник. технологій для підвищення якості та ефективності роботи міських транспорт. засобів. Враховуючи складну структуру М. т., підготовку фахівців проводять у закладах вищої освіти, що мають відповідні наук. школи та потенціал.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю