Молокін Олександр Георгійович

МОЛО́КІН Олександр Георгійович (12(24). 08. 1880, м. Вільно, нині Вільнюс — 23. 01. 1951, Харків) — архітектор. Професор (1921). Член СА УРСР (1934). Навч. у С.-Пе­тер­бур. інституті інж. шляхів сполучення (1898–1900), закін. С.-Пе­тер­бур. інститут цивіл. інж. (1910), де відтоді й працював асист. і викл. буд. мистецтва. У С.-Пе­тербурзі ще під час навч. розпочав проектну діяльність, 1902–05 читав лекції для робітників Путилів. заводу. 1912–13 — асистент кафедри буд. мистецтва С.-Пе­тербур. ліс. інституту; 1914–21 — гол. архітектор Харкова; водночас 1914–30 — у Харків. технол. інституті: 1923 — завідувач кафедри спец. архітектури, 1923–29 — проф. цивіл. архітектури, 1926–29 — науковий співробітник каф. інж.-буд. наук; 1930–51 — проф., 1932–33 — завідувач кафедри буд. справи, 1933–41 — завідувач кафедри архіт. проектування, 1936–37 — декан архіт. факультету Харків. інж.-буд. інституту. Під час 2-ї світової вій­ни мешкав і працював у Ташкенті. 1935 затв. наук. кор. Всесоюз. академії архітектури і чл. її кабінету з історії та теорії архітектури, 1936 обраний почес. член-кореспондент Королів. товариства британ. архітекторів. Автор статей з питань архіт. проектування, історії укр. архітектури. Творчість була позначена впливами модерну та конструктивізму. Серед реаліз. проектів — земська управа у м. Зарайськ (нині Моск. обл.; 1909–10), селян. поземел. банки у містах Пенза (1910–12) та Тамбов (1911–13; усі — Росія); селян. поземел. банк на вул. Єпархіальна (1912–14; нині навч. корпус Харків. пед. університету, вул. Алчевських, № 29), будинок Держстраху на вул. Сумська, № 40 (1925–27; співавтори Р. Іконніков, Є. Лимар; нині навч. корпус Харків. університету будівництва і архітектури), клуби Спілки друкарів (1925–26; нині Харків. рос. драм. театр) та працівників зв’язку (1926–27), комплекс гуртожитків (студент. містечко «Гігант») на вул. Пушкінська, № 79 (1928–30), комплекс будинків інституту наук. ветеринарії (1927–28; усі — співавтор Р. Іконніков), рентґенакадемія на вул. Пушкінська, № 82 (1928–30; співавтор В. Ест­рович), повоєнна відбудова (1944) у Харкові, ІНО (нині Університет) у Луганську (1929–30), с.-г. технікум у м. Тирасполь (Молдова; 1930–31), пед. інститут у м. Шепетівка (Хмельн. обл.; 1930–31), кінотеатр і пам’ятник «Загиблим на посту» у Ташкенті (1940-і рр.). У довоєн. час розробляв типові проекти сільс. Будинків культури, кінотеатрів і лікарняних комплексів, брав участь у конкурсі на проект забудови уряд. центру в Києві (1934). У 1936–37 керував бригадою з проектування та будівництва стадіону «Динамо» у м. Ворошиловськ (нині Алчевськ Луган. обл.).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю