Молюхів Бугор

Визначення і загальна характеристика

МОЛЮХІ́В БУГО́Р  — багатошарова археологічна па­м’ятка. Розташ. на піщаній дюні в однойм. урочищі у заплаві р. Тясмин за 0,5 км на Пн. від с. Новоселиця (Чигирин. р-н Чер­кас. обл.). 1950 відкрита О. Тереножкіним, 1955 обстежена О. Покровською, 1955–56 розкопана В. Даниленком, 1988 оглянута О. Титовою і В. Коеном, 1992–2013 досліджена Т. Нераденко. На па­м’ятці виявлено матеріали доби неоліту, енеоліту, середньої і пізньої бронзи, раннього заліза, пізнього середньовіччя. Добре збереглися і досліджені культурні шари неоліту та енеоліту, інші зруйновані внаслідок меліоратив. робіт. У добу неоліту на М. Б. існувало, ймовірно, 3 поселення: 1-е — прибл. у 4400–4300 рр. до н. е., 2-е — у 4100–3900 рр. до н. е., 3-є — у 3500–3400 рр. до н. е. Культура найдавнішого поселення сформувалася на місц. мезоліт. основі під впливом прийшлих буго-дністров. племен і носіїв культур гребінц. кераміки маріу­польської культурно-історичної спільності. Представлена керамікою зі знач. рослин. домішкою, орнаментов. різноманіт. лінійно-прокресленим візерунком і гребінц. штампом. Культура 2-х ін. поселень відображає процес проникнення на Пд. Правобереж. лісостепу племен дніпро-донецької культурно-історичної спільності. Представлена керамікою з домішками велико- і дрібнозернистого піску за повної відсутності або з невеликою кількістю дрібних рослин. волокон, орнаментов. відбитками гребінц. і зубчастого штампу, складними композиціями трикут. наколів. Мешканці неоліт. поселень займалися переважно мисливством (полювали на кабана, оленя, косулю, лося, тура, бобра, борсука) та скотарством (розводили бика, вівцю, козу, свиню, коня), доповнених рибальством, прирічк. полюванням (на черепах і водоплав. птахів), збиральництвом (зокрема молюсків). Можливе й зародження землеробства. Знаряддя праці виготовляли із кременю (олівцеподібні нуклеуси, дрібні скребки з округлим робочим краєм та на відщепах, вістря стріл підтрикут. форми з широкою основою, пластини-вкладиші з затупленим краєм, пластини зі скошеним кінцем та з трисхилою спинкою, мікроліт. пластини, трапеції, кукрек. вкладиші та ін.), каменю (площини з граніту, точил. камені з пісковику, скребачки, сокироподібні знаряддя, розтиральники із кварциту, човники із талькового сланцю та ін.), рогу, кістки, дерева. За знахідками канельов. посуду на 3-му поселенні зафіксов. налагодження зв’язків з трипіл. племенами буго-дніпров. (частково пн.- і пд.-бузького) варіанту сх.-трипіл. культури етапу А-ІІ/В-І. У добу енеоліту на М. Б. існувало, вірогідно, 2 поселення: 1-е — прибл. у 3400–3300 рр. до н. е., 2-е — прибл. у 2900–2700 рр. до н. е. Обидва належать до середньостогів. культурно-істор. спільності (див. Середньостогівська культура) та характеризують кінець розвиненого і фінал. етапи енеоліту України. Їхня культура сформувалася на основі асиміляції носіїв києво-черкас. культури прийшлими середньостогів. степ. племенами деріїв. культури (див. Деріївське поселення) у період середнього енеоліту при знач. впливі сусід. трипіл. племен етапів В-І/В-ІІ і С-І/С-ІІ. Енеоліт. кераміку виготовляли з домішкою черепашок, які іноді складали до 30 % маси глини, орнамент — гребінц. штамп, наколи різної форми при переважанні різноманіт. візерунків гусенички і шнура. Знайдено числен. кре­м’яний інвентар (сокири, серп, ножі, скребки, скобелі, ретушери, долота, пилки, різці, вістря стріл, нуклеуси, ножеподібні пластини), вироби із каменю (скребачки, ножеподібні та сокироподібні знаряддя, розтиральники з кварциту, точил. камені, «прасочки» із пісковику, кувадла, сокири-молоти з граніту), рогу та кістки (мотики, проколки, пронизки, намистини), міді (ніж, шила, дрібні фрагменти 3-х виробів). Привертають увагу знахідки глиняних статуеток черепахи, вепра, коня, зубра, бика (або собаки). Осн. напрями господарства — мисливство і скотарство, важливу роль також відігравали рибальство, прирічк. полювання, збиральниц­тво, гончарство, оброблення деревини, шкіри, каменю, рогу та кістки. Велика кількість рогових мотик та відбитки на кераміці пшениці-однозернянки, пшениці-двозернянки, ячменю голозерного і проса вказують на розвиток землеробства. Остеол. матеріал свідчить, що на більш ранньому поселенні переважало мисливство (40 % свій. і 60 % диких тварин), на пізнішому зростає роль скотарства (55,5 % свій. і 44,5 % диких тварин). Серед кісток тварин О. Журавльов виявив як звич. види свій. і диких тварин, так і рідкісні (лев, леопард, верблюд, віслюк). На тер. поселення досліджено 7 поховань різних істор. періодів. З’ясовано заг. устрій найпізнішого енеоліт. поселення: його підвищена частина була оточена ровом і мала загони для свій. тварин, у понижених частинах знаходилися житл.-госп. комплекс (на Пн.), вхід на поселення з боку підвищеної тераси (Пд.), вихід до річки, де зафіксов. легкі конструкції на стовпах (Зх.). Геогр. розташування М. Б. на межі двох природно-геогр. зон (лісів і степу) та осн. культур. центрів Сх. Європи (землероб. Зх., скотар. Пд. і Сх., мислив. Пн.) зумовили важливе істор. значення пам’ятки. Її матеріали дозволяють не тільки підтвердити заг. лінію істор. розвитку давнього суспільства у 5–3 тис. до н. е. на України і в Сх. Європі, а й уточнити окремі його моменти, зокрема шляхи племін. міграцій, напрями культурно-екон. взаємозв’язків, час одомашнювання коня, склад дикого та свій. стада для різних істор. періодів, реліг. уявлення найдавніших індоєвропейців на території України.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю