Модуль

МО́ДУЛЬ (лат. modulus — міра ритму) — умовна одиниця виміру в архітектурі, будівництві, образотворчому мистецтві та дизайні, прийнята для визначення кратних співвідношень розмірів цілого та його складових частин, яку застосовують для гармонізації пропорцій споруд, виробів тощо. М. виводять з конструктив. або планувал. основи будинку (комплексу будинків); він може мати відносне або абсолютне числові значення; його застосування дозволяє надавати комплексам, спорудам та їхнім частинам сумірність і чітку розмірність. Розрізняють архіт.-конструктив. (застосовують для погодження розмірів конструкцій з об’ємно-простор. параметрами споруди), планувал. (для погодження планувал. розмірів будівель і тер., що забудовуються, — розриви між будинками, трасування комунікацій тощо) і функціонал. (уніфіков. за розмірами повторюв. частина будинку, напр., типові кімната в гуртожитку, номер у готелі, клас у школі; служить простор. одиницею крат. співвідношень розмірів і частин будинку) М.

У давнину як відносне значення М. вибирали розмір одного з елементів конструкцій. В антич. ордерах архіт. М. був радіус (або діаметр) нижньої частини колони, у давньорус. храмах — товщина стіни й сторона підкупол. квадрата, у цегляних будинках — довжина (ширина) цегли зі швом. Ін. виміри (висоту колон, інтерколумній, елементи перекриття, капітелі тощо) визначали багатократністю М. У більшості країн із розвинутою буд. індустрією осн. М. — 1 м. Напр., у япон. арх‑рі розміри кімнати визначали комбінаціями рисових матів татамі, параметри яких дещо менші, ніж 1 × 2 м. У сучас. арх‑рі М. проектують для того, щоб структурувати пропорції та розміри плану. Амер. арх.-новатор Ф.‑Л. Райт використовував прямолінійну або діагонал. решітку на 1,3 м. Франц. арх. Л. Корбузьє винайшов і поширив систему додатк. пропорцій — модулятор. Окрім того, М. можуть бути основою при координуванні розмірів матеріалів та елементів обладнання, що збираються в процесі буд‑ва споруди (щоб елементи об’єднувалися без марного розрізання й монтажу, для зменшення витрат за допомогою якіс. вироб‑ва та розподілу М.; тому необхідна впевненість, що М. будуть введені в будь-який буд. план). Розміри й розташування будинків та їх елементів визначають за допомогою просторової системи модул. площин і ліній їхнього перетину, відстані між якими дорівнюють осн. М. Проекція просторової модул. системи на площину утворює модул. планувал. сітку (див. Рис.). У вироб‑ві М. часто використовують бетон, попередньо відлитий у визначену форму.

Конструкції з М. можуть містити водопровід, каналізацію, елекропроведення, опалювал. вузли та ін. обладнання. Модул. конструкції широко використовують у недорогому буд‑ві, зокрема під час спорудження шкіл. Увага до М. підвищилася після винайдення в 1930‑х рр. 10-сантиметр. кубіч. М. Беміса. 1950 здійснено спробу об’єднати в один розмір. зразок декілька модул. систем, щоб у дизайнерів був великий вибір покращених вимірювал. еталонів, проте більшість архітекторів та виробників будівельних матеріалів і виробів продовжують використовувати М., що базуються на їхніх влас. потребах. М. також називають будь-який особливо важливий коефіцієнт або величину (М. пружності, М. зубчастого колеса тощо); уніфіков. вузол (частину склад. системи), оформлений конструктивно як самост. виріб, що виконує певну функцію в різноманіт. тех. обладнанні (напр., об’єм. і складал. М., орбітал. відсік косміч. апарата).

Завантажити статтю