Мударріс Шараф

МУДА́РРІС Шараф (Мөдәррис Шәрәф; справж. — Шәрәф Хасиятулла улы Мөдәррисов, Мударрісов Шараф Хасіятуллович; 01. 11. 1919, с. Ниж­ня Каракітя, нині Татарстан, РФ — 27. 04. 1963, м. Казань, Татарстан) — татарський письменник, перекладач. Член СП СРСР (1946). Учасник 2-ї світової вій­ни. Навч. у Казан. пед. інституті (1939–41), закін. Літ. інститут у Москві (1956). Основоположник жанру сонета в татар. поезії. Дебютував 1937 зб. віршів. У кн. нарисів «Тупчы Ваһап» («Артилерист Вагап»), «Фронтовик татарлар» («Фронтовики-татари»; обидві — 1944), зб. віршів «Җыр үткән юл» («Шлях пісні», 1947) з притаман. йому романт. пафосом показав суворі будні вій­ни, героїчні подвиги укр., киргиз. і татар. народів. Виступав також як гуморист і сатирик. Перекладав твори Т. Шевченка, зокрема вірші «N. N. — Мені тринадцятий минало», «Заросли шляхи тернами», «У нашім раї на землі», що ввійшли до вид. «Кобзаря» татар. мовою (1939), та англ., нім., рос. і чувас. поетів. Усі зазнач. твори опубл. у Казані.

Завантажити статтю