Музичне краєзнавство

Визначення і загальна характеристика

МУЗИ́ЧНЕ КРАЄЗНА́ВСТВО — один із видів крає­знавства і галузь музико­знавства, комплекс­на система знань про творчість митців у певних регіонах країни. Осн. зав­да­н­ня — ви­значе­н­ня й ви­окремле­н­ня особливостей тієї чи ін. адм. одиниці, її індивідуально окресленого мист. абрису (форми, види муз. діяльності мешканців-аматорів, професіо­налів тощо), що вирізняються у хронол.-істор. плані та культурно-соц. аспектах. М. к., як складова наук. дослідж. укр. музико­­знавства, сприяє ви­вчен­ню мист. життя в містах, містечках та селах України з урахува­н­ням їх локал. від­мін­ностей. Під час проведе­н­ня краєзн. дослідж. ви­окремлюють матеріал, притаман­ний для певної місцевості, що має власну істор.-культурну цін­ність, рельєфно від­тінюється локал. конкретикою. Зародже­н­ня та роз­виток М. к. в Україні повʼязують з діяльністю М. Максимовича, М. Гоголя, М. Костомарова, Т. Шевченка, М. Драгоманова, Лесі Українки, Д. Яворницького. Фольклорні екс­педиції організовували М. Лисенко, М. Колес­са, Ф. Колес­са, К. Квітка, С. Людкевич. Кожен з них у містах, с-щах України збирав і записував зразки нар. пісен. та муз. творчості. На поч. 1920-х рр. проведен­ню краєзн. дослідж. сприяла діяльність істор., археол., фольклорно-етногр. комісій, Музичної етно­графії Кабінету, створ. при ВУАН у Києві. 1925 від­булася 1-а Всеукр. краєзн. конф. Спілки крає­­знавців, на засі­да­н­нях якої під­креслювали важливість дослідж. про­блем М. к. Однак політ. ситуація в країні, особливо після 1932, не сприяла діяльності крає­знавців. У 20–21 ст. ви­дано низку наук. праць, присвяч. досліджен­ню М. к. тих чи ін. міст та регіонів України: Харкову — Й. Миклашевський, О. Кононова, Н. Пирогова; Києву — М. Кузьмін, К. Шамаєва, О. Зінькевич, О. Лисюк; Одесі — В. Малішевський; Катеринославу (нині Дні­про) — В. Мітлицька; Івано-Франківську — Л. Романюк; Стрийщині — О. Миронова; Яворову, Пере­мишлю — Б. Фільц; Коломиї — Л. Бабʼюк-Кос­сак; Сх. Галичині — Ю. Булка, Й. Волинський, М. Загайкевич, Л. Кияновська, Н. Костюк, Л. Мазепа, Т. Мазепа, М. Черепанин; Закарпа­т­тю — Т. Росул, Л. Микуланинець; Буковині — К. Демочко, Л. Глібовицький; Волині — Л. Ігнатова, П. Шиманський; Чернігівщині — О. Васюта, О. Кавун­ник; Сумщині — Г. Локощенко; Полтавщині — А. Литвиненко; Пн. При­азовʼю — Т. Мартинюк; Донеч­чині — О. Шаповалова, Т. Гердова. У них пред­ставлені різні напрями ви­вче­н­ня муз. життя міст, регіонів України, зокрема форми муз.-виконав. професіоналізму в контекс­ті муз.-естет. традицій містян; жанр. панорама репертуару музикантів міста; творчі порт­рети виконавців-солістів, муз. колективів; типологія мист. діяльності (аматор., самодіял., профес. академ.), творчість композиторів. Ці дослідж. сприяють збережен­ню муз. спадщини краю, багато­гран. діяльності виконавців, колективів у жанрах нар., профес. музики, збагачують традиції певного соціомист. середовища як орган. складової муз.-інформ. простору країни. Від­творе­н­ня муз. життя в Україні в багатоманітності й водночас цілісності необхідне для зро­­ста­н­ня сусп. сві­домості, нац. самосві­домості громадян України, для обʼєктив. ре­презентації віт­чизн. муз.-худож. здобутків у європ. культур. світі. Вектори ви­вче­н­ня М. к. на сучас. етапі спрямовані на пошук місц. матеріалу (архіви, публіцистика, приватні документи діячів культури), конкретизацію й деталізацію форм муз. творчості певного міста (міські, регіон., всеукр., між­нар. конкурси, фестивалі, ярмарки, концерти, календарні, нар.-обряд. свята), вплив специф. для певного регіону, міста, с-ща матер.-природ. (архіт. забудова, ландшафт міста) і духовно-культур. (істор.-мист. традиції, поліетніч. контингент насел., виконав., композитор. творчість) чин­ників у соціокультур. житті міста. Важливими для роз­витку М. к. є контакти ви­знач. діячів муз. культури з твор. колективами місць їхнього народже­н­ня. Це сприяє як під­несен­ню культури остан­ніх, так і по­глиблен­ню й роз­ширен­ню муз. палітри великих культур. центрів України, зокрема Києва, Харкова, Львова, Одеси, Полтави. Серед прикладів — творчі контакти М. Лисенка з Полтавщини із М. Заньковецькою, Ф. Проценко з Чернігівщини, І. Козловським із Київщини. Як обʼєкт регіон. культурології М. к. має свою наук.-практ. та ідейно-виховну значимість, становить не лише галузь наук. пі­зна­н­ня, але й сферу актив. практ. діяльності містян, активізує їхній інтерес до культури, традицій і звичаїв, характерних для того чи ін. поселе­н­ня, сприяє пошуку й від­кри­т­тю архів. джерел, краєзн. музей. раритетів. Роз­гляд форм муз. життя в кожному з них привертає увагу самобут. проявами нар. та академ. творчості, що органічно й гармонійно вписується в заг.-нац. про­стір.

Літ.: Плівачук К. В. Народо­знавство і крає­знавство як складові україно­­знав­ства // Україно­знавство — наука самопі­зна­н­ня українського народу: Мат. 10-ї щоріч. Між­нар. наук.-практ. конф. 18–20 жовт. 2001. К., 2001; Кавун­ник О. А. Етнорегіо­нальні виміри сучасного українського музико­знавства // Культура і сучасність: Альм. 2014. № 1; Її ж. Музичне середовище як обʼєкт музичного крає­­знавства // УМ. 2018. Вип. 44.

О. А. Кавун­ник

Завантажити статтю