Кірімов Іван Захарович

КІРІ́МОВ Іван Захарович (21. 01. 1943, с. Рижавка Жмерин. р-ну Вінн. обл. — 22. 05. 2017) — письменник, перекладач, політичний діяч. Народний депутат України (1994–2002). Член НСЖУ (1975). Навч. у Київ. інституті іноз. мов (1961–63), закін. Горлів. пед. інститут іноз. мов (Донец. обл., 1969). Учителював. 1972–92 з перервою працював у рай. г. «Трибуна праці» (смт Іванків Київ. обл.); 1980–81 — перекладач у ВМФ СРСР; 1982–88 — лектор Іванків. райкому КПУ. Голова Іванків. селищ. ради (1992–94) та райдержадміністрації (2004–06). У ВР України 2-го скликання — голова підкомітету з питань зони відчуження Комітету з питань Чорнобил. катастрофи, чл. груп «Державність» і «Конституц. центр»; 3-го скликання — голова підкомітету з питань законодав. забезпечення держ. політики у сфері захисту громад. здоров’я та мед.-соц. проблем Чорнобил. катастрофи Комітету з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, чл. групи «Незалежні» (1998–99), фракції «Батьківщина» (від 1999). Був головою Київ. обл. організації Всеукр. об’єдн. «Батьківщина». Автор поет. зб. «І радість, і сум…» (К., 1997), «Уже на серце, як на луг…» (1997), «Збираю по перлині» (1998), «Осінні гомони» (1999), «Минуло літ…», «Мене втіша пелюстка свічки», «Гаванські ночі» (усі — 2001), «Гірких слів не кажіть» (2002), «Біль» (2004), «Помаранчеві дні» (2005), «Серед сподівань» (2006), «Український Сократ» (2008), «Кінгір», «Доля» (обидві — 2010), «Стою на березі життя» (2012); істор. повістей «Оріян-Град» (2003), «Початок…Кінець…Початок», «Аби вдяганка була» (обидві — 2009), «Ми з ХХ століття» (2010), «Шлях» (2012); есе «Звізда Полин, або Запланована катастрофа» (2006; усі — Ужгород). Переклав з іспан. мови окремі поезії Ф. Ґарсіа Лорки, Р. Альберті, П. Марті; з польс. — Ф. Карпінського, Т. Котарбінського, В. Стругала; з франц. — П. Верлена та ін.

Завантажити статтю