МУНЬЄ́ Ем­мануель (Mounier Emmanuel; 01. 04. 1905, м. Ґренобль, Франція — 22. 03. 1950, м. Шатене-Малабрі, Франція) — французький філософ. Філос. освіту отримав в університеті Ґренобля та Сорбон­ні. Засн. франц. персоналізму. Спів­засн. і видавець часопису «Esprit» (1932–41, 1945–50), навколо якого гуртувався персоналіст. рух у Франції. Викладав філософію в коледжах Франції, Бельгії. На тлі екон. колапсу, політ. і морал. дезорієнтації як критерій виріше­н­ня про­блем за­пропонував люд. особистість. Закликав до роз­межува­н­ня духов. світу особистості від штуч. та матеріал. бурж. світу. Критикував імперсонал. роз­виток індивідуальності, парламент. демократію та масову культуру. Вважав, що ліберал. демократія утримує імперсонал. ідеї, тому потребує крит. сприйня­т­тя. Пропонував здійснити справжню революцію, суть якої полягає у стверджен­ні нового гуманізму (роз­глядав його як процес витісне­н­ня бурж. прагне­н­ня «мати» християн. на­становою «бути»). Стверджував, що духовна революція складає основу пошуку істини та побудови нових соц. структур. Така революція породжує зобовʼяза­н­ня: осудже­н­ня, вдумливість і тех. планува­н­ня. У центрі М. — концепт християн. досвіду «трагіч. оптимізму». Роз­глядав християнина як пильного та сильного атлета, який знаходиться в по­стій. духов. боротьбі; важливою умовою досягне­н­ня пере­моги в ній вважав між­особистісне спілкува­н­ня. Всупереч марксизму, заперечував можливість про­гресу, що ігнорує транс­цендентал. вимір. Вплинув на творчість Ґ.-О. Марселя, Ж. Маритена та ін.