Муратов Олександр Ігорович

Визначення і загальна характеристика

МУРА́ТОВ Олександр Ігорович (21. 04. 1935, Харків — 14. 04. 2025, Київ) — кінорежисер, кіносценарист, публіцист. Син І. Муратова. Член НСКінУ (1966), НСПУ. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1990). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2008). Закінчив Московський інститут кінематографії (1959; майстерня С. Герасимова, Т. Макарової). Працював на Всесоюзній кіностудії дитячих та юнацьких фільмів ім. М. Горького (Москва, 1958–60); у 1961–67 — на Одеській кіностудії, режисер кінокартин «Наш чесний хліб» (спів­автор; 1964), «Явдоха Павлівна» (1966); від 1968 — на Київській кіностудії ім. О. Довженка, де зняв фільми «Великий клопіт через маленького хлопця», «Маленький шкільний оркестр» (обидва — 1968, спів­автор), «Чи вмієте ви жити» (1970), т/ф «Будинок з привидами» (1972; 2 серії), «Ста­ра фортеця» (1972–73; 7 серій, спів­автор), «Гуси-лебеді летять» (1975), «Щедрий вечір» (1976), «Любаша» (1978), «Ранок за вечір мудріший» (1981), «Гонки по вертикалі» (1983; 3 серії), «Осін­ні ранки» (1985), «Золотий ланцюг» (1986), «Вчинити всяку правду» (1987), «Помилуй та прости» (1988), «Дорога нікуди» (1992), «Геть сором!» (1994), «Вальдшнепи» (1996), т/ф «Провінційний роман» (2002; 2 серії), «Татарський триптих» (2004), «Убивство у зимовій Ялті» (режисер і автор сценарію; 2006). Режисер кінострічок: «Весняний дощ» (спів­автор сценарію; короткометражний фільм, 1956, навчальна кіностудія ВДІК), «Біля Крутого Яру» (спів­автор; 1960, Всесоюзна кіностудія дитячих та юнацьких фільмів ім. М. Горького), «Танго смерті» (режисер і автор сценарію; 1991, Національно-культурний виробничий центр «Рось»); д/ф «На батьківщині Сергія Єсеніна» (1958), «Співає Лілія Гавриленко» (спів­автор; 1975), «Це не лікується» (1997), «Бойчук і бойчукізм», «Звичайний геній», «В пазурах часу. Життя і творчість поета М. Бажана», «Арнольд Марґолін — видатний українець і єврей» з культурологічного проекту «Обрані часом», «Геній скульптури ХХ сторіччя» (усі — 2003), «Уроки патріотизму» (2007, 2 серії), «Співи юних кобзарів», «Совість. Феномен Івана Дзюби» (продюсер; обидва — 2009), «Славний лицар українського опору» (2019; усі — автор сценаріїв). Йому належить автобіографічний роман «Розчахнута брама» (К., 2005) та низка поетичних збірок.

Завантажити статтю