Кірове

Визначення і загальна характеристика

КІ́РОВЕ (до 1939 — Жеребець) — село Оріхівського району Запорізької області. Кіров. сільс. раді підпорядк. с. Любимівка. Знаходиться на р. Кінська (притока Дніпра), за 12 км від райцентру та залізнич. ст. Оріхівська. Площа 13,2 км². Насел. 3456 осіб (2001), переважно українці. Через село проходить автошлях Запоріжжя–Маріуполь. Цю місцевість було заселено в давні часи, про що свідчать декілька курганів, а також кам’яні половец. статуї 12–13 ст. в околицях села. 1745–65 на берегах повновод. на той час р. Жеребець, при впадінні її в Кінську існував великий запороз. зимівник. 1770 тут розпочато будівництво Кряжевої фортеці, яка входила до складу Дніпров. укріпленої лінії (залишки редутів фортеці збереглися донині). Поруч, на лівому березі Жеребця оселилися відставні солдати та будівники фортеці, внаслідок чого виникла військ. слобода Жеребець. Спочатку в ній було 47 дворів. Наприкінці 18 — на поч. 19 ст. у Жеребець переїхало декілька десятків держ. селян із Полтав. губ. 1798 слободу перетворено на село, а жит. переведено у розряд військ. поселенців. Згодом тут з’явилися нові переселенці з Катеринослав. губ., Бессарабії та ін. 1859 у Жеребці було 764 двори, мешкало 4653 особи. У 2-й пол. 19 ст. у селі відбувалося 4 ярмарки на рік. У серед. 19 ст. Жеребець став волос. центром. Оскільки значна частина закріпленої за общиною землі знаходилася далеко від села, жеребівці почали переселятися на хутори. 1865–67 вони заснували села Новоіванівка, Копані, 1870 — Новотроїцьке (усі — нині Оріхів. р-ну). 1890 у Жеребці мешкало понад 7 тис. осіб. Його розвитку сприяло прокладення залізниці (1900). Наприкінці 19 — на поч. 20 ст. Жеребець — один із найбільших насел. пунктів Олександрів. пов.: нараховувалося 1136 дворів, у яких мешкало 8126 осіб. 1913 у селі працювали маш.-буд. завод, 17 кузень, 3 гончарні, 2 бондарні, 2 чинбарні; діяли нар. училище (відкрито 1830), 6 земських і 2 церк.-парафіял. школи; проживало понад 10 тис. осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У період НЕПу в Жеребці працювали держ. паровий млин, олійниця, завод с.-г. машин (1933 перетворено на МТС), приватні 27 вітряних і 1 паровий млини, 17 кузень, 2 цегел. заводи, 4 чинбарні та бондарні. Жеребівці протидіяли насильниц. політиці колективізації, внаслідок чого зазнали сталін. репресій, потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 91 особа). Від 3 жовтня 1941 до 19 вересня 1943 — під нім.-фашист. окупацією. Понад 500 юнаків і дівчат примусово вивезено до Німеччини. Нині у селі працює ТОВ «Синтез» (виробництво алкід. лаку). У К. — заг.-осв. і початк. школи, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія, Будинок інвалідів. Діє церква Миколи Чудотворця УПЦ МП. Встановлено меморіал воїнам-односельцям, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видат. уродженців — педагог М. Приходько, Герой Радянського Союзу В. Левітан.

Завантажити статтю