Мусієнко Дмитро Михайлович

Визначення і загальна характеристика

МУСІЄ́НКО Дмитро Михайлович (12. 12. 1921, м. Кременчук, нині Полтав. обл. — 24. 07. 1989, Київ) — письмен­ник, сценарист, журналіст. Закін. Лубен. учит. ін­ститут (Полтав. обл., 1939) і Львів. університет (1949). Учасник 2-ї світової вій­ни. Учителював; від 1950 — на журналіст. та редактор. роботі: завідувач від­ділу культури львів. обл. г. «Вільна Україна», кор. г. «Радянська культура», ред. книжк.-журнал. видавництва у Львові; від 1961 — ст. ред. сценар. від­ділу Київ. кіностудії худож. фільмів ім. О. Довженка, від 1964 — відп. секр., завідувач від­ділу укр. кіно ж. «Новини кіноекрану». Автор лірич. драми «Верховинці» (1959), пʼєс «Мандрівка в молодість. Сторінки життя Михайла Щепкіна» (1983; одним із її персонажів був Т. Шевченко), «Честь», «Героїня», «Над нами небо одне», драм. новели «Калинова сопілка», комедії «Два дні на сповідь», лірич. комедії «За синім птахом» (усі — 1978). Роман «Три чверті щастя» (К., 1988) — багатоплан. твір про видат. укр. і рос. актора М. Щепкіна, його дружбу з Т. Шевченком, зокрема остан. роз­діл «Шлях до себе» присвяч. взаєминам двох друзів, їхній зу­стрічі в Нижньому Новгороді (РФ), де змушений був затриматися Т. Шевченко. За сценаріями М. по­ставлено докум. і наук.-популярні к/ф «Панас Мирний», «Степан Шкурат», «Недо­співана пісня» (про життя і творчість художниці М. Башкирцевої), «Набат» (про однойм. під­піл. організацію в роки вій­ни) тощо. Ви­ступав із крит. і публіцист. ста­т­тями та нарисами з історії та роз­витку кіно, театру, літ-ри, худож. мистецтва. Пере­кладав з польс., білорус., рос. мов твори С. Жеромського, Л. Ошаніна, О. Петрашкевича, Є. Яновського та ін.

Літ.: Майченко К. Райдужна палітра драматурга // КіЖ. 1978, 13 лип.; Його ж. Бійці невидимого фронту // ЛУ. 1982, 4 листоп.; Пинчук С. Черты великого образа // Радуга. 1990. № 4.

ДА: ЦДАМЛМ України. Ф. 1369, оп. 1.

П. М. Пере­бийніс

Завантажити статтю