Мусієнко Олекса Григорович

МУСІЄ́НКО Олекса Григорович (25. 02. 1935, с. Велика Павлівка Зіньків. р-ну Харків., нині Полтав. обл. — 28. 02. 2002, Київ) — письменник. Член НСПУ (1963). У віці неповних 3-х р. став сиротою, виховувся у спец. притулку для т. зв. послідків ворогів народу. Закін. Київський університет (1958). Від 1957 — ред. г. «Київсь­кий комсомолець», потім працював у видавництві «Радянський письменник». Голова комісії НСПУ «Меморіал» (від 1990), фундації «Мартиролог України» (від 1992). У спів­авт. з І. Головченком написав тетралогію — романи «Золоті ворота» (1962), «Чорне сонце» (1966), «Білий морок» (1970), «Голубий берег» (1978), в яких на докум. матеріалі відображено героїчну оборону Києва від фашистів у перші місяці 2-ї світової вій­ни, боротьбу партизанів і київ. підпільників з окупантами. Автор повістей «Перевал» (1975), «Спалах» (1976), роману «Багряна вежа» (1982), зб. есе «Пересвіти» (1985), «Український етноцид» (1994), нарисів, наук. розвідок на істор. теми тощо. Упорядник кн. «...З-порога смерті...» (1991, про письменників України — жертв сталін. репресій; усі — Київ); під його керівництвом підготовлено до друку тритомник «Олтар скорботи» (мартиролог укр. письменства, культури і науки), «Чорні тюльпани» (афган. мартиролог України), «Тернова ружа» (жін. мартиролог України). 18 лютого 1988 у г. «Літературна Україна» опубл. виступ М. на зборах парт. організації київ. відділ. СПУ, де він поклав провину за масовий голод в Україні на Й. Сталіна і вперше, за словами С. Кульчицького, ввів в обіг термін «голодомор» стосовно голоду 1932–33 в Україні.

Рекомендована література

1. Осадчук П. Неповторний в своєму роді: (до 75-річчя з дня народж. О. Мусієнка) // Українознавство. 2010. № 1;
   Google Scholar Internet
2. Рудяков П. Спогади про вчителя: [Олекса Мусієнко] // Там само;
   Google Scholar Internet
3. Міщенко Д. За ним нема зерна неправди: [Олекса Мусієнко] // ЛУ. 2015, 26 лют.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю