Муфель Павло Павлович
МУ́ФЕЛЬ Павло Павлович (29. 06(11. 07). 1881, м. Везенберг Естлянд. губ., нині Раквере, Естонія — 20. 04. 1948, м. Воронеж, РФ) — лікар-епідеміолог. Доктор медицини (1924), професор (1936). Заслужений діяч науки РРФСР (1947). Закін. мед. факультет Юр’єв. університету (нині Тарту, Естонія, 1909). Працював лікарем у Овруц. пов. Волин. губ. (1909–10) та Єлисаветгр. пов. Херсон. губ. (1910–11). У 1912 — зав. лікув.-психіатр. загону Червоного хреста для надання допомоги насел., яке постраждало від неврожаю. 1912–13 — лікар сан. відділу Військ. мін-ва Сербії та Херсон. повіт. земства, 1913–14 — епідеміолог сан. відділу Калуз. губерн. земства. Від 1914 — військ. лікар. Від 1918 працював лікарем у Воронежі, де від 1921 був ординатором малярій. станції. Від 1923 — у Воронез. мед. інституті: 1936–43 — завідувач кафедри епідеміології, водночас 1941–42 та від 1943 — каф. інфекц. хвороб, проректор. Осн. наук. праці присвяч. проблемам боротьби з малярією та гельмінтозами.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Опыт изучения эпидемиологии малярии по данным обследования Воронежской губернии. Воронеж, 1927; О времени появления экзантемы при сыпном тифе. Х., 1927; Малярия и как с ней бороться. Воронеж, 1936; Руководство по эпидемиологии малярии. Воронеж, 1936; Борьба с глистными заболеваниями человека. Воронеж, 1938; Предупреждение заразных болезней в сельских местностях. Воронеж,1945.
Рекомендована література
- Памяти П. П. Муфеля: Некролог // Коммуна. 1948, 21 апр.
Завантажити статтю
Людина 
