Мушинка Микола Іванович

Визначення і загальна характеристика

МУШИ́НКА Микола Іванович (псевд.: Микола Вірук, Микола Гнатюкiвський, Микола Пастушенко, Петро Iгор­чук та iн.; 20. 02. 1936, с. Курiв Бардiїв. округу, Сх. Словач­чина — 13. 09. 2024, м. Пряшів, Словач­чина) — український фольклорист, етно­граф, лiтературо­знавець, публi­цист, культурно-освітній діяч у Словач­чинi. Батько О. Мушинки. Дійсний член НТШ (1989), іноземний член НАНУ (1997). Голова Асоціації укра­їнiстiв Словач­чини (від 1991). Ордени «За заслуги» 3-го ступеня (1997), князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (2021). Закінчив Ін­ститут російської мови і літератури Карлового університету в Празі (1959). Працював у Кабiнеті українiстики Університету ім. П. Шафарика в Пряшеві (1960–70). Засновник і головний редактор Наукового збірника Музею української культури у Свиднику (Пряшів, 1965–70). У 1970 звiльнений з політичних причин iз забороною працювати за фахом i друкуватися. У 1970–80-х рр. був пастухом, кочегаром; публікував свої твори за кордоном (США, Канада, Югославiя, Францiя). 1990 поновлений на роботi в Пряшівському університеті. Від 1992 — професор УВУ в Мюнхені. У цьому ж році в Києвi захистив докторську дисертацію про життя i фольклористичну дiяльнiсть В. Гнатюка, якому присвятив низку до­слiджень: «В. Гнатюк — дослiдник фольклору Закарпа­т­тя» (Париж, 1975), «Володимир Гнатюк: Життя та його дiяльнiсть в галузi фольк­лористики, лiтературо­знавства та мово­знавства» (Париж, 1987; Т., 2012), «Володимир Гнатюк: Бiблiо­графiя друкованих праць» (Едмонтон, 1987) тощо.

Наукові iн­тереси зосередженi навколо збира­н­ня й публікації усної народної творчостi українцiв Східної Словач­чини — «З українського фольклору Схiдної Словач­чини» (1963), «З глибини вiкiв: Антологiя усної народної творчостi українцiв Схiд­ної Словач­чини» (1967), «Срiбна роса» (1975; усі — Пряшів), «Мате­рiальна та духовна культура пiв­ден­них лемкiв» (Нью-Йорк, 1988); ви­вче­н­ня культури лемкiв у Поль­щi й русинiв у Югославiї; популя­ризацiї життя фольклористичної, лiтературної та мистецької спадщини Ф. Тихого, Ф. Главачка, Ф. Заплетала, Й. Маркова, Івана та Ореста Зiлинських, Ф. Колес­си, I. Панькевича, С. Рудницького, С. Дністрянського, О. Новакiвського, К. Заклинського, С. Клочурака, В. Капішовського, В. Гошовського та iн. Автор перед­мов до фотоальбомів «Флоріан Заплетал. Деревʼяні церкви Закарпа­т­тя» (2015) та «Флоріан Заплетал. Міста і села Закарпа­т­тя» (2016; обидва — Ужгород). Упорядник ви­дань «Збірник памʼяті Івана Зілинського. Спроба рекон­струкції втраченого ювілейного збірника з 1939 р.» (Париж; Сидней; Торонто; Л., 1994, спів­­авт.), двотомників «Орест Зілинський: Літературо­знавчі праці з фольклористики» (спів­­авт.) та «Орест Зілинський: Ви­брані праці з фольклористики» (обидва — Київ, 2013). У наукових i публiцистичних працях вiд­стоює са­мобутнiсть культурного роз­витку українцiв-русинiв Східної Словач­чини, заперечує полiтичне русинство, об­ґрунтовує культурно-iсторичну спiльнiсть українцiв Карпатського ре­гiону. Почесний доктор, професор Ужгородського, Карпатського та Камʼянець-Подільського університетів, Національного університету «Острозька академія» та Дрогобицького педагогічного університету. Автор статей, науковий консультант та рецензент ЕСУ.

Пр.: На чужині. Пісні про еміграцію в Америку. Пряшів, 1964; Книжковий знак шестидесятників. Бавнд Брук, 1972; Фолк­лор Руснацох Войводини. Нови Сад, 1976; 1988; Науковець з душею поета. Орест Зілинський. Бавнд Брук, 1983; Листи Степана Рудницького до Софії та Степана Дністрянських. Едмонтон, 1991; Політичний русинізм на практиці. Пряшів, 1992; Торонто, 1992; Русинізм на антиукраїнській основі. Пряшів, 1992; Від НТШ до УВУ. К., 1992; Академік Станіслав Дністрянський. К., 1992; Володимир Леонтович Гошовський. Л., 1992; Заповіт предків. 40 років Свята культури русинів-українців Словач­чини. Пряшів, 1994; Лицар волі. Життя і політична діяльність Степана Клочурака. Уж., 1995; 2011; Володимир Січинський і народна культура русинів-українців Словач­чини. Пряшів, 1996; Історія села Мацина Велика. Пряшів, 1997 (спів­­авт.); Rešov. Dejiny obce a farnosti. Prešov, 1999 (спів­­авт.); Лемко на фоні Радоцини. Пряшів, 2001; Голоси предків. Пряшів, 2002; Kurov v minulosti a dnes. Prešov, 2002; Ivan Paň­kevyč a otázky spisovného jazyka. Prešov, 2002; Олександр Духнович і наша сучасність. Пряшів, 2003; Лемко з серцем українця. Олександр Кобаса. Пряшів, 2003; Музей визвольної боротьби України у Празі і доля його фондів. Мельбурн, 2004; Прага; К., 2005; Роз­мови з однодумцями. Пряшів, 2004; Florian Za­­pletal. Život a dílo. Prešov, 2005; Kurovský rezbár. Život a dielo Andreja Pavúka. Pre­šov, 2006; Листува­н­ня Івана Зілинського з Іваном Панькевичом. Пряшів, 2008; Цілитель тіла і душі. Михайло Качалуба. Пряшів, 2008; Národnostná menšina pred zánikom? Štatistický prehľad rusínsko-ukrajinských obcí na Slovensku v rokoch (1773) 1881–2001. Prešov, 2011 (спів­­авт.); Rusíni-Ukrajinci jedna národnosť. Prešov, 2011; Роз­садник вихова­н­ня інтелігенції русинів-українців Словач­чини: До 50-річчя Пряшівської гімназії з українською мовою на­вча­н­ня. Пряшів, 2011; Вірний син Пряшівщини. Життя і політично-громадська діяльність Василя Капішовського. Уж., 2014; Час мовчати і час промовляти: Збірка закарпато­українських народних прислівʼїв Івана Югасевича з р. 1806. Уж., 2015; В ор­линому леті: Каталог ви­ставки творів Олекси Новаківського із колекції Миколи Мушинки. Пряшів, 2016; Од усней по писану літературу. Студиї и огляди. Нови Сад, 2016; Ровесник Івана Франка Никифор Лещишак та його збірка лемківських народних пісень. Дрогобич, 2016; Звукові записи І. Панькевича зразків говірок і фольклору Закарпа­т­тя // Шветлосц. 2023. № 3.

Літ.: Красовський І. Не­втомний шукач культурних скарбів // Наше слово [Вар­шава]. 1986. № 7; Чендей І. Микола Іва­нович Мушинка // Закарп. правда. 1988. № 112; Мишанич О. Відзив офіційного опонента про дисертацію Миколи Му­­шинки // Дукля. 1992. № 4; Неврлий М. Всеукраїнський громадянин і науковець (до 60-річчя М. Мушинки) // Сучасність. 1996. № 6; Благовісник праці: Наук. зб. на пошану М. Мушинки. Уж.; Пряшів, 1998; Колеса крутяться...: Біо-бібліо­­графія академік М. Мушинки. Кн. 1–3. Пря­шів, 1998–2013; Латяк Д. Вельки приятель Бачванско-сримских Руснацох // Шветлосц [Нови Сад]. 2001. № 1; Ба­­бота Л. Життя прожити — не поле пере­йти (до ювілею М. Мушинки) // Дукля. 2016. № 1; У всякого своя доля... Роз­мови Ярослава Шуркали з Миколою Мушин­кою. Пряшів, 2016; Пеленська О. Миколі Мушинці, найві­домішому українцеві Словач­чини, виповнюється 85 років // Радіо Свобода. 2021. 20 лют.

О. В. Мишанич, І. Д. Красовський, О. М. Мушинка

Завантажити статтю