МУШИ́НКА Олександр Микола­йович (12. 03. 1969, м. Пряшів, нині Словач­чина) — український культуролог, антрополог у Словач­чині. Син М. Мушинки. Закінчив гімназію Гімназію ім. Т. Шевченка з українською мовою на­вча­н­ня у Пряшеві (1987), філософський факультет Карлового університету в Празі (1995), де 2002–09 був позаштатним докторантом. Здобув ступінь доктора філософії за дисертацією «Форми та механізми маргіналізації ромської національної меншини у Східній Словач­чині». Стажувався в Ін­ституті мистецтво­знавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН У в Києві (1989–90) та Мультикультурному товаристві історії Онтаріо у м. Торонто (Канада, 1992–93). Наукову діяльність роз­почав із дослідже­н­ня історії та культури русинів-українців Словач­чини, Польщі та Західної Чехії, працював у Науково-дослідному кабінеті україністики та на кафедрі історії Пряшівського університету. Згодом пере­орієнтувався на ви­вче­н­ня ромів Словач­чини. Від 1997 — науковий спів­робітник Ін­ституту ромських студій Пряшівського університету. Проводить польові та архівні дослідже­н­ня культури українців і ромів Словач­чини, Чехії, Польщі, Сербії та Закарпатської області України. Голова Товариства дослідже­н­ня і роз­витку міноритарних груп Словач­чини «Міноритас» (від 1998) та Краєвого центру з ромських питань (від 2002); за­ступник голови Центру антропологічних досліджень (від 2002); член Асоціації україністів Словач­чини (від 1996; усі — Пряшів), Словацької асоціації соціальних антропологів (2007) та Прогностичного центру соціальної інтеграції Ін­ституту прогностики Словацької АН у Братиславі (від 2015). Укладений під його керівництвом «Atlas rómskych komunít na Slovensku 2013 ako pramenná databáza pre analýzu situácie Rómov na Slovensku a jeho potenciál pre ďalšie analýzy» (Bratislava, 2015) від­значено 2014 премією ректора Пряшівського університету як краща праця в категорії су­спільних наук. Радник уряду Словач­чини з питань ромської про­блематики.